До редакції "МБ" зателефонував обурений чернівчанин: "Зайдіть в урологічне відділення обласної клінічної лікарні. Я прийшов провідати родича, він важко хворіє. Там багато чого побачив і почув. Помитися ніде, у туалет нормально сходити не можна. А на кухні, ви підіть подивіться, є один дволітровий чайник на весь поверх. Що там той чайник, там же не одна людина лежить!"

"У туалетах – жахіття"

Після цього дзвінка кореспонденти "МБ" вирішили навідатися у відділення. Підіймаємося на другий поверх. Проходимо коридором. Загалом у відділенні затишно: мармурова плитка, нові двері у палатах. Ідемо у лівий кінець коридору та чуємо неприємний запах. Відразу розуміємо, що тут є туалет. Назустріч нам іде чоловік у білому халаті, запитує: "Вам кого?" Ми не зізнаємося, що ми журналісти, і кажемо, що прийшли провідати родичку. Лікар каже, що жіночі палати – під номером 1, 7, 11. Ми дякуємо і йдемо в одну з них. Просимо дозволу ввійти. Пацієнти погоджуються, і ми відразу кажемо: "Ми – кореспонденти "МБ", хочемо перевірити, в яких умовах ви тут живете". Хтось каже, що нормально. Але за мить троє жінок зауважують: "Та що мовчати? Казатимемо все так, як є".

Підходжу до однієї з пацієнток, на диктофон вона називає своє ім’я, вказує вік і адресу. Також ми фотографуємо людей зі спини. Однак для газети хвора просить змінити своє прізвище і не давати фото.

– Лікують тут добре, лікарі – молодці, вони працюють на дуже високому рівні, – каже Марія. – Але є речі, які дуже засмучують. Туалет тут один на все відділення, знаходиться наприкінці коридору. Але справа не в тому, скільки туалетів, а що там твориться! Наприклад, жінка пішла до умивальника чистити зуби, заходить, а там… Після старшого чоловіка у туалеті – жахіття. Санітарка те все повитирала ганчіркою, і давай оту ганчірку полоскати в умивальнику. Жінка обернулася і пішла, це ж просто жахіття!

Жінку в палаті підтримують інші пацієнтки.

– У туалеті є два відділи – жіночий і чоловічий, – зауважує Марія. – Але інколи бачиш, як у жіночому відділі клізму роблять чоловікам! І далі найголовніше – у туалетах через раз працюють зливні бачки. Хворі після клізми ідуть у туалет і залишають після себе непорядок. Як після них хтось інший може зайти у туалет? Один із бачків взагалі… З нього днями тече вода. Вночі воду не подають, але запаси її не роблять. Та ж, люди добрі, наберіть води у відро і покладіть у туалеті, ми будемо змивати за собою! Ось зайдеш раненько у туалет, а він – смердючий. Я вже казала, що піду у газету й усе розповім, а ви самі прийшли до нас. Дуже душа болить. Лікують добре, але ще хочеться, щоби тут був порядок. Я лежала в різних лікарнях і маю з чим порівнювати – такого я не бачила ніде.

– Не подобається, що інколи чоловіки палять у туалеті! – каже інша пацієнтка.

– А воду подають по годинах, але все одно не завжди можна помитися, – зауважує ще одна сусідка по палаті. – Важко тут бути, дуже важко!

– А як кімнати прибирають! – бідкається жінка. – Ось у нас робили генеральне прибирання, відсували ліжка... А коли я зайшла до палати, побачила, що підлога брудна, з розводами. Я обурилася, і нам помили підлогу чистою водою. Часто бачу санітарок із відром, у якому в брудній воді вони миють ганчірку.

"Цей сморід – це нестерпно!"

З палати ми пішли у туалет. Дорогою запитали в декількох людей, чи все добре. Вони сказали, що лежати у відділенні нормально, але хотілося б, щоби працювали зливні бачки.

У коридорі, до речі, побачили піввідра брудної води. На швабрі написано: "Коридор". Розуміємо, що цією водою миють коридор.

Пройшовши коридор, заходимо у туалет. Тут чути сморід. Туалет поділено на дві частини. Йдемо у жіночу, але нас просять зачинити двері – там чоловікові роблять клізму. Заходимо у душ. У ванній – брудно, її разом із краном так і хочеться протерти. Робимо фото. Виходимо з душу і бачимо дуже цікаву картину. У жіночому туалеті зайнято, тож пацієнтка намагається піти у чоловічий. Вона заходить у кабінку і вилітає звідти кулею. Жінка скаржиться: "Це нестерпно! Там таке твориться і такий сморід! І це не вперше".

"Сотні пацієнтів, і щось повинно ламатися. Ми відремонтуємо"

Прокоментувати ситуацію ми попросили начальника Головного управління охорони здоров’я Чернівецької ОДА Ігоря ШКРОБАНЦЯ. Він відповів, що не чув про такі скарги від хворих. При кореспонденті він телефонує головному лікарю обласної клінічної лікарні Володимирові УШАКОВУ. Телефоном пан Ігор зауважує колезі, що зараз до нього приїде кореспондент "МБ".

Хвилин через тридцять я вже була у Володимира Івановича. Заходжу до нього у кабінет і пояснюю скарги людей.

– Дивно, що нам ніхто не скаржиться. Це мене дуже дивує, – каже Володимир Іванович. – Немає вночі води? Ну, то це місто обмежує подачу води. Загалом я зараз від вас вперше чую, що у туалетах не працюють зливні бачки.
Володимир Іванович запрошує мене пройтися урологічним відділенням і ще раз поспілкуватися з хворими. Знову заходимо у туалет, цього разу тут уже немає смороду. Заходимо у жіночий туалет і бачимо, як там із бака тече вода. У чоловічому туалеті вода не зливається, чути запах сечі.

– Чому не працюють бачки? – запитує лікар у санітарів. – Ще не вистачало, щоби я ходив туалетами і перевіряв, як вони працюють. Але тут є десятки пацієнтів, і щось повинно ламатися. Ми відремонтуємо.

Перевіряємо, чи є у кранах вода – вода є, тепла. Цікаво, що за графіком подача теплої води повинна бути о 16.00, але були ми в урологічному відділені приблизно о 14.00. Санітарка ввімкнула у душі воду і показала, що вона тепла.

Ідемо коридорами – чисто, затишно. За мить до нас виходять медсестри, санітарки, лікарі. Ми починаємо заходити у палати до хворих:

– У мене немає побажань, усе необхідне тут є, – каже чоловік в одній із палат. – Я тут лежу вже давно, мені тут комфортно. Дякую вам.

В одній із палат не працює кран, головний лікар обіцяє його відремонтувати: "Кран і вдома ламається, виправимо…"

В інших палатах люди дивуються раптовій появі кореспондента, але кажуть, що все добре і навіть у конкретні години можуть помитися теплою водою.

Заходимо в жіночу палату. Тут є декілька жінок, які не погоджуються з тим, що все добре. Вони кажуть, що не завжди вода є і треба "гратися із тими тазиками". Володимир Іванович відповідає: "Будемо працювати, щоби вам було краще".

Графік подачі теплої води виглядає так: "Від 07.00 до 08.00; від 11.30 до 12.30; від 16.00 до 16.30" (при цьому на вивісці написано про подачу не теплої, а саме гарячої води, – авт.).

Також Володимир Іванович показує мені, що коридор викладено мармуром, а сам по собі він має дезінфікуючі властивості. Заводить мене у сучасні охайні операційні й пояснює, що тут все на вищому рівні.

Побували ми і в інших відділеннях лікарні, там пацієнти не скаржилися. Після такого обходу ми записали у головного лікаря коментар.
Валерія Чорней

Володимир УШАКОВ,
головний лікар обласної клінічної лікарні,
заслужений лікар України:
– На посаді головного лікаря я уже 15 років, загалом працюю лікарем 35 років.
Якби у цій лікарні не було порядку, я не став би депутатом Чернівецької обласної ради. Я на мажоритарці виграв, а не за списком! Ми ж прийшли з вами у відділення зненацька, і ви бачите, що там порядок. А у туалеті зливні бачки замінять. Якщо за рік у лікарні лежать 22 тисячі пацієнтів, виконують понад 10 тисяч операцій, то десь щось повинно зламатися, правда? У нашому штаті є заступник із технічних питань, шестеро сантехніків, четверо електриків, восьмеро операторів котельні тощо. Вони стежитимуть за порядком. Покажіть мені у Чернівцях ще одну таку охайну територію, як у нашій лікарні!
Ось зараз ОДА виділила понад півтора мільйона гривень на реконструкцію парової котельні. Роботи завершимо до кінця року. Уже навіть купили труби для гарячої води. Але і нині у нас є тепла вода. Цього достатньо, ми ж не сауна.
Я тут не працюю, я тут живу, інколи у вихідні додому не ходжу. Знаю всіх важко хворих пацієнтів, відвідую їх. Я відданий своїй справі, знаю, що відбувається у лікарні.