«У нас було перше в Чернівцях безалкогольне весілля»

суспільство / Новини Чернівців
2 410
0
Про комсомольське безалкогольне весілля Наталії та Романа Білинських "Молодий буковинець" писав 25 років тому. Пожовклий від часу номер газети із весільним фото молодого подружжя – студентки математичного факультету й електрика будівельного управління – принесла до редакції донька Юля. Кореспондент "МБ" навідався до родини Білинських.

"Гості пили муси і коктейлі"

Сім’я Білинських мешкає у новому двоповерховому будинку на Роші. "Батьки самі його збудували", – хвалиться Юля. Нас зустрічає вродлива господиня Наталія Георгіївна – завуч із навчально-виховної роботи школи №4. Виправдовується, що чоловік затримався на роботі. У затишній кімнаті багато квітів і вазонів.

– Це нам подарували на срібне весілля, яке ми відзначили 26 жовтня, – каже пані Наталія. – Цього разу на столі були шампанське і вино. А на нашому весіллі 25 років тому не було жодних спиртних напоїв. Це було перше в Чернівцях комсомольське безалкогольне весілля. Тоді саме тривала активна боротьба з пияцтвом. Коли ми принесли до РАЦСу заяву, нам запропонували організувати комсомольське весілля без алкогольних напоїв. Ми подумали і погодилися, хоча дуже ризикували. Адже люди приходять на весілля, щоби випити і поїсти. Наше весілля відбулося у кафе, що в студентському містечку на вулиці Стасюка. І приміщення, і музики були безкоштовні. Ми лише заплатили за святкові страви. Гостей було дуже багато, серед них і фотокореспондент "Молодого буковинця", і телевізійники. Поприходили і зовсім незнайомі люди, яким було цікаво подивитися на таке незвичне весілля. Адже на столі не було жодної пляшки спиртного. Натомість приготували за спеціальними рецептами різноманітні безалкогольні напої – муси, коктейлі, соки.

"Мама і тато все роблять разом"

Наталія та Роман познайомилися на залізничному вокзалі в Чернівцях. "Я їхав додому в село, а Наталія – в гості до бабусі, – пригадує Роман Петрович, який повернувся з роботи і приєднався до нашої розмови. – Побачив із вікна вагона, як симпатична дівчина ледве тягне величезну сумку. Вийшов і допоміг донести до купе. Гадав, що вона одна, а виявилося, що з мамою і тіткою. Наталія поводилася дуже скромно, майже весь час мовчала. Зате її мама влаштувала мені справжній допит. Дізнавшись, що я працюю електриком, одразу ж попросила полагодити в їхньому будинку вхідний дзвінок. Можна сказати, що вона нас засватала. Я прийшов, усе полагодив. А потім запросив Наталію на побачення".

– За 25 років ми встигли зробити все, що повинні були: виростили двох гарних дітей, посадили не одне дерево, а цілий сад, збудували будинок, – сміється Наталія Георгіївна. – Син Володимир закінчив фізфак ЧНУ, зараз навчається в аспірантурі. Нещодавно одружився, тож чекаємо на онуків. Донька Юля пішла моїм шляхом – теж закінчила математичний факультет і працює вчителькою у школі №8. Зустрічається з гарним хлопцем Сашком. Чоловік посадив на дачі великий сад. Будинок збудували власними руками.

– Мама і тато все роблять разом, – розповіла донька Юля. – Разом ходять до церкви, в магазини, на весілля, навіть по гриби та на риболовлю. Вони і дня не можуть прожити одне без одного. Й досі звертаються одне до одного "коханий" і "кохана". У них вони вкладають велике почуття, яке пронесли через роки. Ми з братом теж хотіли би так прожити зі своїми сім’ями. 
Надія БУДНА
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.

0 коментарів

Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
Читають Коментують