Записав понад сім тисяч народних пісень

У розквіті творчих сил зустрів днями своє 75-річчя фольклорист, етнограф, композитор і автор пісень Кузьма Смаль із Кіцманя. Закінчивши з відзнакою свого часу Львівську консерваторію, він все своє життя присвятив збиранню українських народних пісень. Вже видав тридцять книг, є лауреатом дев’яти престижних премій. Його творчість високо оцінив нинішній Папа Римський Бенедикт ХVI – за переклад з польської мови 250 церковних пісень і гімнів під назвою "Літургія Годин". За гроші своєї скромної пенсії Кузьма Антонович об’їздив сотні сіл Поділля, Покуття, Сіверщини, Придунав’я, Румунії, Буковини. Грає на музичних інструментах: контрабасі, скрипці, гітарі, сопілці.

"Українська народна пісня має планетарне значення"

– Якось в одній із газет прочитав матеріал про те, що народна майстриня Уляна Кот із Рівненщини знає понад тисячу народних пісень, – розповідає Кузьма Антонович. – Мешкала ця прекрасна жінка в глухому селі, в дрімучих лісах на кордоні з Білоруссю. Два роки навідувався до неї, щоб записати ті пісні, які вона знала. Це неоціненний скарб нашого народу. Бо дедалі менше залишається тих людей, які від сивої давнини знають і бережуть українську народну творчість. Уляна Кот – одна з них. Знаєте, українська народна пісня має планетарне значення, оскільки є високодуховною, мистецьки довершеною. І ось цей коштовний скарб вимирає. Я з цим не можу змиритися, тому й вирушаю в дорогу. Пісні Уляни Кот вилилися у дві книги "Ой, зозулько, сива пташко" і "Ой, зацвіла червона калина".

Попри це, Кузьма Смаль побував у 15 селах Татарбунарського району Одещини, де до нього не ступала нога музикознавця. Тут він зібрав зразків оригінального пісенно-обрядового матеріалу аж на чотири збірки. Вперше зібрано і видано збірку пісень козаків та їхніх нащадків із Задунайської Січі – "Ой, за Дунаєм голубим". Місце розташування Задунайської Січі – єдине, яке збереглося.

У селі Ющенка записав 75 пісень

– На Прикарпатті мою увагу привернули села, в яких жив і працював Василь Стефаник, – продовжує дослідник. – Так народилася збірка "Ой, не коси, бузьку, сіна...". У Русові на Снятинщині записав улюблені старовинні пісні письменника. Серед них – ту, ноти якої довго шукала Соломія Крушельницька, щоби подарувати своєму другові на відзначення у Львові 1931 року його 60-річного ювілею.

Окремо треба сказати про першу книгу "Пісенні скарби Негостини", що вмістила 140 пісень, записаних Кузьмою Антоновичем у Сучавському і Ботошанському повітах Румунії від тамтешніх українців. Подано в ній і декілька творів літературного походження, що стали народними піснями. Серед них – "Прощаюсь, янголе, з тобою" на слова Левка Лепкого, брата Богдана Лепкого, її зворушливо виконує уславлена співачка Марічка Миколайчук, а також популярний класичний романс на слова і музику Сидора Воробкевича "Заграй ми, цигане старий". На території Південної Буковини старовинні пісні ніби законсервувалися, зберегли свою принаду і первозданність.

– Цікавою була і моя поїздка на батьківщину Віктора Ющенка – у село Хоружівку, що на Сумщині, – пригадує Кузьма Смаль. – Як наслідок, народилася збірка "Мамині чорнобривці". Записав там 75 пісень. 
Василь Гринюк