Дитина дорослішає, іде до школи, заводить друзів… Час поступово привчати її до самостійності. Але із чого почати?
У житті усіх батьків рано чи пізно постає це важливе питання, від якого залежать усі подальші стосунки з дитиною. Як вберегти дитину від життєвих небезпек і при цьому навчити самостійності? Постійно тримати його у полі зору, біля маминої спідниці – не вихід. Одного разу йому все одно доведеться стати на шлях самостійного життя. Але і переборщити зі свободою не можна: у дітей просто талант шукати пригоди, часом небезпечні. Як же підійти до цього важкого питання?
Дорога до школи
Дитячі психологи запевняють, що школярі молодших класів можуть самостійно діставатися школи і повертатися з неї. Тому намагайтеся обрати для своєї дитини такий навчальний заклад, який знаходиться неподалік дому і до нього не потрібно їздити транспортом. Спочатку кілька разів проведіть свого школярика, а потім нехай він покаже вам шлях до школи. Як тільки ви переконаєтеся, що дитина знає правильну дорогу, не бійтеся відпускати її. Якщо є можливість, придбайте школяреві мобільний телефон, щоб він завжди був на зв’язку.
Особистий час
Починаючи з п’ятирічного віку, намагайтеся час від часу залишати дитину наодинці. Спочатку в сусідній кімнаті і не більше, ніж на 10-15 хвилин. Після цього починайте поступово збільшувати час "самостійності": півгодини, година… Як тільки переконаєтеся, що малюк адекватно поводиться, залишаючись наодинці (не відчиняє вікна, не вмикає газ, не грається із сірниками тощо), можете спокійно залишати його одного вдома. Однак не раптово: спочатку залишіть його на годину-півтори (на час перегляду мультфільму, наприклад), а потім збільшуйте час на 30-40 хвилин.
Навіщо це потрібно?
Дослідження швейцарських психологів показали, що діти, яких у дитинстві не привчали до самостійності, виростають закомплексованими й невпевненими у собі. Можлива й інша крайність: вирвавшись на свободу, вони тут же "пускаються берега", шкодячи власному здоров’ю. Тому пам’ятайте: як би не було важко й страшно, привчайте малюка до самостійності! (Г. Муринюк)
Коментар
Альона ГоловIна,
практикуючий психолог, психотерапевт, дійсний член Української спілки психотерапевтів:
– Для формування уявлень про рамки свободи важливо дотримуватися золотої середини: не надто тиснути (адже тоді ми пригнічуємо свободу й вияви самостійності дитини та виховуємо покірне, залякане створіння) і не дозволяти малюку все, що завгодно (у такому разі є ризик виховати капризну, байдужу до всього, окрім своїх бажань, людину).
Перші уявлення про обмеження дитина отримує ще в перші роки активної взаємодії з мамою та під час дослідження довкілля. Так, мама цілком має право з любов’ю забороняти малюкові кусати груди під час годування грудьми, обережно забирати ручку, яка стискає шию чи будь-яким способом робить боляче. Дитина ще не розуміє сили та значення своїх рухів, проте саме мама показує малюкові межі своєї терплячості. Окрім того, "не ловити кота, вогонь, гаряче тощо" – це теж перші соціальні правила. І тут важливо не сварити, не кричати чи, тим більше, бити малюка, а відволікати його від небезпечних місць.
З часом у житті дитини з’являється дедалі більше правил: лягати спати о 21.00, чистити зуби тощо. Дуже важливо, щоби правила були реалістичні, послідовні, щоби їх дотримувалися всі члени родини. Намагайтеся обговорити спільні правила саме вашої родини, яких мають дотримуватися усі (і бабусі з дідусями теж).
У підлітковому віці правила особливо важливі. З одного боку, ваша дитина вимагає більше свободи, з іншого – відсутність чітких і зрозумілих правил посилює розгубленість, тривогу, регрес (повернення до ранніх способів взаємодії зі світом) та призводить до образ і немотивованої агресивності щодо батьків.
