Дільничного інспектора міліції Садгірського райвідділу Олександра Федоряка міський голова відзначив як найкращого у Чернівцях. Чоловік отримав почесну грамоту і премію три тисячі гривень. Міліціонер скромно зазначає, що найкращим став завдяки доброзичливим садгірчанам. "Гадаю, мені пощастило з дільницею, а людям, які мешкають у центрі Садгори, пощастило зі мною. Бо я щиро люблю свою роботу, незважаючи на труднощі професії", – каже старший дільничний Садгірського райвідділу міліції.

"Трапляються
і невдячні, але таке не запам’ятовується"

Практично щодня Олександр обходить свою дільницю, долаючи приблизно десять кілометрів. Садгірчани вже добре знають свого дільничного. Вітаються, діляться своїми проблемами, просять допомогти. Місцеві хлопчаки навздогін біжать за ним, щоби розпитати про подвиги міліції. "Розповідаю дітям про службу правоохоронців як про героїчну професію. Нехай діти в житті мають ідеали й вірять у справедливість, закон та "воїнів", які їх охороняють", – каже старший дільничний. Водночас зізнається, що своїх дітей на службу в міліцію не відпустив би, бо аж надто важко щодня стикатися з наркоманами, крадіями, алкоголіками... В якусь мить стає страшно й здається, що в світі вже нічого доброго не залишилося.

Роботу, каже Олександр, обрав собі сам. "Один і терплю всі негаразди, які з нею пов’язані", – зауважує.

– Служба в міліції завжди залишається за дверима мого дому, – каже Олександр Федоряк. – Ніколи нічого дружині не розповідаю, щоби не хвилювалася. В якому б гуморі не прийшов додому – "все добре". Навіщо розповідати рідним негатив, змальовувати світ чорними фарбами? Іноді дружина намагається розпитати, що за день відбулося. Але для мене важливим є правило – дебошири, п’яниці, наркомани не повинні навіть словесно проникнути у мій дім.

– У нашій роботі є й хороші моменти, – продовжує Олександр. – Приємно, коли вдається допомогти людині вирішити певні питання – якщо чоловік б’є, людина втратила паспорт або потрібно допомогти знайти вкрадене. Люди щиро нам дякують. На радощах не знають, як нам віддячити. Якось і яйця пропонували. А частіше канцтовари хочуть для нас придбати. Сто разів дякують. Трапляються і невдячні, але таке не запам’ятовується. Пригадую, одного разу старенький чоловік написав заяву, що в нього вкрали курей. Ми під’їхали до помешкання, оглянули господарство. На його подвір’ї виявили ще один курник. Старенький запевняв, що вже тривалий час його не використовує. Ми відчинили дверцята того курника. І уявіть собі здивування дідуся, коли кури повибігали звідти. На знак подяки за розкритий "злочин" заявник зібрав усі яйця, які за той час нанесли його кури, й хотів віддати їх нам.

На дільниці понад три тисячі осіб

– Я не нарікаю. У нас відносно спокійний район. Буває іноді, щоправда, що на чуже майно зазіхають сусіди – чи то через заздрощі, чи то через відчуття безкарності. Ось якось, наприклад, жінка повернулася додому з Італії з собакою. Цуценя за тисячу євро їй подарував італієць. Через певний час у жінки того собаку викрали. Як думаєте, хто? Сусіди, – каже Олександр. – Вподобали собі собаку й відвезли, щоби її не знайшли власники, аж до родичів на Заставнівщину.

– У нашій роботі головне – завоювати довіру людей, – каже старший дільничний. – Працюю в міліції лише три роки. В мене на дільниці понад три тисячі осіб. Практично всіх їх знаю. Хоча найчастіше доводиться спілкуватися з неблагополучними сім’ями, наркоманами, алкоголіками, проводити профілактичні бесіди. Де з ким вдається обійтися словами. Інших присмиряють лише протоколи. Я вже встиг увійти в довіру до місцевих мешканців. По допомогу мене можуть викликати й посеред ночі. Якщо справа сімейна, головне не приймати рішення поспіхом. Кожного треба вислухати, зрозуміти. Бо часто ті, хто викликає міліцію, самі й спровокували конфлікт.

– Мріяв про цю професію з першого класу, – поділився пан Федоряк. – І технікум закінчив, і Буковинський університет, але все-таки судилося піти на службу в правоохоронні органи. В моїй родині ніхто ніколи не працював у міліції. Але родичі мене не відмовляли. І дякую їм за це.

Олександр каже, що зрозумів, що його працю по-справжньому оцінили, коли отримав грамоту й нагороду від мера. "За мене щиро раділа дружина, хоча вона й не в захваті від моєї роботи й частенько обурюється, коли мене посеред ночі викликають у райвідділ".

Грамоту Олександр почепив у робочому кабінеті, а премію витратив на мобільний телефон. Каже, дільничний цілодобово має бути на зв’язку, а свій мобільний напередодні нагородження він вщент розбив. "Щастя, коли робиш щось вагоме, і це помічають. Але переможцями ніколи не стають самі собою. Такими нас роблять наші колеги й люди, для яких ми працюємо", – запевнив найкращий дільничний інспектор Чернівців.
Антоніна БАБЧУК