Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Драматург, актор і режисер Володимир Воробйов 50 років тому покинув Чернівці та поїхав підкорювати театральний Санкт-Петербург. А перш ніж поїхати, зробив у Чернівцях декілька постановок. Першу з них – у… 14 років! До 50-ліття з дня народження Льва Толстого підлітком він показав глядачам сцени із п’єси "Живий труп" і сам зіграв роль. Глядачі плакали, коли 14-літній хлопчик грав про те, як він любив жінку…

Днями Володимир Лазарович повернувся до Чернівців. Зараз він відомий у світі режисер. 25 років прожив у Петербурзі, мав там власний театр. Він учень народного артиста Радянського Союзу Георгія Товстоногова. Нині Володимир Воробйов живе в Ізраїлі. Із режисером ми зустрілися у театрі імені О. Кобилянської, куди його запросили працювати над постановкою для 80-го сезону.

"Вулиця
О. Кобилянської була переповненим театром"


Мені назустріч іде чоловік – легкі кроки, довга сива борода, волосся, зібране у хвостик. Володимир Воробйов відразу попереджає: "Я можу згадувати Чернівці весь день, тому давайте я буду відповідати на ваші запитання".

– У Чернівцях ви колись жили навпроти чорного входу в театр...

– Так, мій будинок – на розі вулиць Гете і Лисенка. А моє вікно виходить на театр. Змалечку стежив за театральним життям. Це навіть не банально казати, але тоді театр справді був святим. До нього було непросто потрапити. Малим я ліз водопровідною трубою на другий поверх театру, щоби потрапити на виставу. Зі свого вікна спостерігав, коли розпочнеться спектакль. Тільки-но вщухав галас, я біг до труби і ліз вгору. Не знаю, як вона не зірвалася. Я вилазив на другий поверх, вікна якого завжди були відчинені. З вікна стрибав у гардероб і ховався там, де складають сумки. Потім чекав на момент, коли відволікалися працівниці гардеробу й утікав до залу.

– Вже тоді ви пробивалися у театр будь-якими шляхами…

– Так-так, я завжди прагнув бути у театрі… Саме в той період я познайомився з великою українською актрисою Валентиною Безпольотовою. Мені було вісім років. Ми як познайомилися, так і не розлучалися десять років. Я з нею проводив кожен день, окрім репетицій та відпусток.

– У вас були трепетні стосунки?

– Вона була моєю духовною мамою. Коли ми гуляли містом, вона завжди тримала руку на моєму правому плечі. Я часто зустрічав її після спектаклів. Вона жила на вулиці Б. Хмельницького, і я проводжав її додому. Вона ж називала мене своїм сином і ще любила жартувати: "Колись я вийду заміж за Володю Воробйова". Вона дуже багато мене навчила. І навіть у буденному житті піклувалася про мене. Якось у мене були неприємності у школі, а вона, знана і відома актриса, прийшла до директора і спокійно сказала: "Як ви можете його ображати? Він же геніальний хлопчик!"

– Колись старожил театру Тарас Рідуш розповідав мені, що люди перевзувалися у гардеробі й лише потім заходили до театру…

– Було таке, я також це пам’ятаю. Ось нині по телевізору показують оперу і вишукано одягнених у ній аристократів – таким колись був і чернівецький театр. То була якась золота епоха. Але я не з тих людей, які скажуть, що сьогодення стало гіршим – воно просто інше. Залишилася сцена, але змінилися дійові особи. Так, тих Чернівців більше немає. Це було дуже жваве місто.

– Як люди жили у ті часи на вулиці О. Кобилянської та на Театральній площі?

– Вулиця О. Кобилянської була переповненим театром! Пригадую, найстрашніше тут було загубити дитину. Якось малим я загубився, і моїх батьків шукав міліціонер. Людей тут було так багато, що вони рухалися у дві колони – це нагадувало великий вишуканий ярмарок. Навіть у будні одягалися, як у свято. З вулиці О. Кобилянської люди поважною колоною йшли на Театральну площу.

– Тоді на площі лунали різні мови?

– Так, тут збиралися дуже різні люди. Мені подобалося, що вони всі між собою легко спілкувалися. Водночас можна було почути різні мови, бо Чернівці – все-таки багатонаціональне місто. Люди розуміли, що треба жити і спілкуватися.

– Ви сумуєте за тими часами?

– Ні! У кожного часу є свій шарм. Той період минув, і так має бути. Моя точка зору така, що ностальгії не існує. Ностальгія – це вигадка. Просто у пам’яті існують люди… Я витрачаю день, щоб обійти могили моїх друзів і рідних, яких поховано у Чернівцях. Для мене важливими є люди та їхні голоси. Так, ностальгії немає, є лише спогади різних жанрів.

– У вас було бажання зайти у будинок, в якому ви мешкали колись?

– Ні, мене не цікавить, хто зараз живе у моєму будинку. Просто приємно, що вікно не змінили. Я до цього ставлюся дуже спокійно. Я не один із мільйонерів, які купують будинки, бо колись у них жили. У мене до цього будинку ставлення, як до коханої жінки, яка колись була у моєму житті і яку уже не треба повертати.

"Головне – порядне ставлення до людини"

– До Чернівців вас запросили як режисера. Однак відомо, що ви і самі з’явитеся на сцені в моновиставі…

– Я розумію, що Чернівці – це маленьке місто, але щоби ви так швидко дізналися про мою ідею… Так, я не просто режисер. Я називаю себе "граючим тренером". У мене є спектакль за "Шинеллю" Гоголя. Його я грав у Петербурзі, Єрусалимі і дуже хотів зіграти у Чернівцях. Семен Цидельковський вирішив мене підтримати. Гратиму я 20 жовтня у Будинку естетики і дозвілля. На виставу можна потрапити просто – придбавши квиток. До речі, почав говорити про квитки і пригадав цікавий епізод. Якось Георгій Товстоногов поїхав до Лондона до великого Пітера Брука. Уявіть, зустрілися двоє великих людей, поговорили. А коли настав час спектаклю, який поставив Брук, Пітер сказав Георгію: "Я тебе безкоштовно не впущу. Йди купи квиток…" Хоча гроші і запрошення були у двох, але купити квиток – це був вияв толерантності.

– Ви згадали про Георгія Товстоногова… Він був вашим вчителем. Які його уроки ви запам’ятали на все життя?

– Побачив неймовірне ставлення великих людей до своїх учнів. Розповім вам два епізоди з мого життя, і ви все зрозумієте…
Мені було 18 років, коли я приїхав вступати до Петербурга. Пройшов перші два тури. Між другим і третім була пауза – 10 днів. Вирішив поїхати до Москви, куди приїхав німецький театр. Коли ж повернувся на третій іспит, здивувався, що дуже мало людей було біля інституту. Заходжу, а мені кажуть, що третій тур був учора… Ви можете уявити мій стан?

– У вас, напевно, був шок…

– Так, саме шок. Стою посеред вулиці й не знаю, що робити. І тут виходить великий майстер Борис Зон і запитує: "Воробйов, ви чому не прийшли на третій тур?" Відповідаю, що був у Москві, дивився німецький театр… А він бере мене за руку і каже: "Отже, ми зараз підемо до ректора, і ви скажете, що у вас захворіла мама. Потім ми зберемо для вас спеціальну комісію…" Врешті-решт я вступив, і ніхто, окрім Бориса Зона, не знав, що у день іспиту я дивився виставу німецького театру.

Інший епізод – я був уже старшим, працював у театрі імені Лєнсовєта, зокрема з Алісою Фрейндліх… З певних причин я пішов із цього театру 1978 року. Тоді я не знав, як мені бути далі. Був дуже розгубленим і вирішив зателефонувати додому до Георгія Товстоногова. Повірте, тоді легше було зателефонувати до генсека у Кремль, ніж до такого великого майстра. Він був живою легендою, а я звичайним хлопцем…

Я набрав номер, слухавку підняла сестра Георгія Товстоногова. Сказав, що я – Володя Воробйов. За хвилину до телефону підійшов Георгій Олександрович. Попросив його приділити мені 10 хвилин свого часу і вислухати, а він відповів: "Давайте ви краще прийдете до мене, ми зустрінемося і поговоримо..."

Та хто я йому був? А він мене на зустріч запросив і потім почав допомагати! Так я мав щастя у своєму житті зрозуміти, що головне – порядне ставлення до людини.
Валерія Чорней
Рейтинг:
(голосів: 1)
30-09-2010, 10:57
Коментарів 0 Переглядів 1622

Теги -
загрузка...
На Донбасі від кулі снайпера загинув боєць з Буковини
На Буковині в чоловіка проживає батько і донька
Демонтаж на «Памірі»: техніку, якою вивозили метал, заарештували
Тепер мають з'ясувати вагу металу і скільки його мають право вивезти
Продан хоче звільнити директора «Чернівціводоканалу»
Секретар міськради заявив, що має численні зауваження до директора підприємства
Популярне Коментують
• Новини
Не прив’єзаний Йван і «кума, ти жива». Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
ПриватБанк збільшив термін кредитування на придбання нових автомобілів до 7 років (прес-реліз)

Акційні умови кредитування на придбання нових автомобілів включатимуть в себе відсоткову ставку від 0,01% річних, аванс від 10% вартості авто та подовжений строк кредиту - 7 років
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.
Громадський транспорт майбутнього в Чернівцях. Бути чи не бути? (новини компанії)

Уряд затвердив зміни в двох постановах, що стосуються порядку проведення конкурсу на регулярних автобусних маршрутах та правил надання послуг на автомобільному транспорті
Про інвесторів житлового комплексу Comfort Park подбає "Місто Мрій" (новини компанії)

Що буде з житловим комплексом "Comfort Park"? Чи отримають інвестори своє житло?