Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Я об’їздив увесь світ»

На своє 70-річчя професор Ігор Школа чекає в гості понад двісті науковців з усієї України. Ювіляр каже, що така шана від колег – для нього найбільший подарунок і найбільше визнання.

– Доля змусила Вас не раз змінити місце проживання. Ашгабад, Кривий Ріг – і тепер Буковина. Який край Ви все-таки вважаєте Батьківщиною?

– Мій батько був командиром військ в Ашгабаді. Коли переїхали до Кривого Рога, старший брат пішов у Суворівське училище як син загиблого командира. А ми з мамою бідували. Особливо 1948-1949 роки – жах, їсти не було що! Ходили ледь не ховрахів ловити. Скільки тоді людей потруїлося... Після школи пішов у кузню. Треба було заробляти, бо мама постійно хворіла. Пенсії на тата отримували копійки – 16 рублів. А в кузні заробляв до ста рублів – це вже були гроші. Тоді не було техніки, доводилося цілий день вручну молотом гупати. Потім пішов у гірничий інститут. А тоді саме Хрущов вирішив об’єднати науку з виробництвом. І я вранці сидів на парах в інституті, а потім мав працювати в шахті...
Коли вже старший син закінчив КНЕУ й отримав направлення сюди, у Герцу, мені тут запропонували посаду, дали квартиру. Буковина мене дуже вразила – ці гори, краєвиди. І коли зараз двічі на рік приїжджаю до родичів у Кривий Ріг, не відчуваю, що у свій рідний край приїхав. Мій дім на Буковині.

За одну лекцію за кордоном платили тримісячну зарплату
– Мабуть, не раз Вас намагалися переманити закордонні вузи. Як уникаєте цієї спокуси?

– Були різні пропозиції – 65 країн я об’їздив, увесь світ. Я, здається, другий чи третій з українських економістів, хто читав курс лекцій у Сорбоннському університеті. Наступного року знову мене запрошували, але, мабуть, не буду їхати – набридло. У Новій Зеландії я очолював нашу групу на конференції й зустрічався з ректором інституту. Він пропонував оформитися в них на роботу, читати курс лекцій. Я сказав: "Дякую, але 28 годин летіти в літаку – не хочу я. Хай ваші студенти до нас приїжджають".

Важко сказати, що мене тут тримає. Тут ти все бачиш, усе розумієш – і жарти, і серйозні речі, і і як співають люди. Життя цим твоє насичене. А за кордоном що? Ну, походив, лекції почитав, заробив гроші, а наступного року я відмовився. Від Мадагаскару теж відмовився – там в університет мене на три роки запрошували.

– Може, є така країна, де б Ви все-таки хотіли жити?

– Є така країна. У Новій Зеландії мені дуже сподобалося. І в Ісландії, хоча там клімат трохи суворий. Там усе зроблене для життя людини.

– Переконалися, що не в грошах щастя?

– Так. Коли працював у ЧНУ, у перерахунку на долари я заробляв 82 чи 92 долари за місяць. А поїхав – і за одну лекцію в Сорбонні отримував 250 доларів. Як бачите, гроші можна було заробити. Просто в мене відчуття, яке не можна передати словами: тиждень побуду за кордоном, і додому тягне.

"З Пинзеником ледь не до бійки доходило!"
– Результати Ваших досліджень використовують як підприємства, так і влада. Що нині порадили б зробити владі області?

– Я вже стільки проектів створив – скажімо, ми зародили й підняли ідею вільних економічних зон. Я стільки разів із Кравчуком зустрічався, із Плющем, який був головою Верховної Ради, з Порошенком. А з Пинзеником, який тоді був віце-
прем’єром, ледь не до бійки доходило! Тоді він ще сказав: "Доки я займаю це місце, таких зон не буде в Україні!" Потім він все-таки зрозумів і десь через рік, коли був у Чернівцях, зайшов до мене й попросив вибачення. Нині 30 вільних зон в Україні! А нашій владі лише треба було трохи рушитися – моєї ролі вже в цьому не було, справа була лише за чиновниками.

– Виходить, бюрократія може "закопати" будь-який проект?

– Ця бюрократія не тільки в Чернівцях, у будь-якій області те саме. Я вже думав, як це пояснити. Можливо, помиляюся, але уявіть: сидить людина в мерії чи в облдержадміністрації, відповідає за якусь ділянку праці. Я приходжу й кажу, що треба втілювати проект. Вона сидить і думає: "Я поставлю свій підпис, доведеться ворушитися, щось робити". А навіщо їй це робити, якщо в неї тихе спокійне життя, зарплата йде, стаж іде.
Навіть, пригадую, був проект машзаводу. Звичайні цвяхи мали робити, американці давали обладнання, хороші інвестиційні проекти. І ніби спочатку дали згоду наші чиновники, а потім як почалося... Це було 2004 року, затягнулося ще на років два. Папірці, папірці... Так цвяхи й не почали випускати. Інвестори подумали, навіщо їм втрачати гроші, якщо вони в іншій країні це зроблять за місяць-два.

– Над якими проектами нині працюєте?

– Знову закладаю ці ідеї, але вже по-іншому. Зараз працюю над проектом у рамках Єврорегіону "Верхній Прут", який передбачає й вільні економічні зони, і зони безмитної торгівлі, консигнаційні склади, міжнародні транспортні коридори. Наш проект розглянули в Сучаві, тепер він буде в ЄС затверджуватися. Цей проект ми подали на грант, і десь 500 тисяч євро можуть під нього виділити.
Покращення в економіці розпочнуться наступного року

– Студентам у вас важко заробити "п’ятірку"?

– Ні, мене не вважають суворим викладачем. Коли вперше розмовляю зі студентами, вимагаю, щоби не запізнювалися й мобільні телефони на парі вимикали. Усе інше дозволяється – запитання, коментарі. То я не можу натішитися – такі хороші діти! Інколи аж стрибають, так хочуть висловитися. У мене ж "міжнародники" – це наша еліта. Дуже сильні діти. У нас зв’язки із Шотландією, Польщею, Словенією, обмінюємося студентами й викладачами. Викладач запитує наших студентів, чи потрібен їм перекладач, – вони кажуть, що все розуміють англійською. Вони молодці, й нас примушують працювати. Чогось не знаєш, а дитина десь в Інтернеті вичитала й починає запитувати, то треба бути готовим.

– Як економіст можете спрогнозувати, яких змін слід чекати найближчим часом?

– На мій погляд, цього року в економіці позитивних зрушень не буде. Доки новий президент сформує команду, визначить силові структури, Кабінет Міністрів, доки все це запрацює... Гадаю, вибори будуть і до парламенту, цього не уникнути. У будь-якому разі людям не треба чекати, їм жити треба. Ось у Шотландії люди не знають, хто в них прем’єр-міністр, – нічого про найвищу владу. А залякування про поглиблення кризи чи ще якісь катастрофічні речі – безпідставні.

– А якою бачите Буковину років через 20-30?

– Розумієте, Буковина – це місце на планеті з дуже багатими природними умовами.Тут і гори, й ліс, і поле. Я не бачу великих можливостей для створення тут великих підприємств. Наші заводи "Електронмаш", "Гравітон" – все ж воно загинуло. В майбутньому на Буковині бачу цю ж зелень з горами, лісом, але осмислену. У першу чергу, тут повинен розвиватися туризм, і він розвиватиметься. У сільському господарстві є перспективи для освоєння земель, які нині не обробляються, і у використанні більш прогресивних технологій. Дуже сподіваюся побачити Буковину, позбавлену штучних домішок до продуктів – зараз же неможливо щось купити! Усі продукти з помітками то про хімічні, то про інші добавки. Дуже хочу бачити людей усміхненими.
Бачите, Буковина – це ж по суті шлях в Європу. І на цьому шляху можна будувати і заправки, і котеджі, і готелі, і майстерні, і магазини. Люди будуть мати можливість розвивати бізнес, спокійно працювати. 

ДОСЬЄ
Школа Ігор Миколайович – видатний вчений-науковець у сфері досліджень регіонального економічного розвитку та міжнародних економічних відносин. Доктор економічних наук, професор, академік Інженерної академії наук України.
Народився 14 лютого 1940 року в м. Ашгабаді Туркменської РСР в українській сім’ї. Закінчив Криворізький гірничий інститут, Харківський інженерно-економічний інститут. З 1989 по 2000 роки завідував кафедрою міжнародної економіки економічного факультету ЧНУ. З 2000 року працює завкафедри економіки підприємництва та менеджменту Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. З 2003 року – заступник директора та завкафедри міжнародної економіки.

Про ювіляра

І. М. Буднікевич, завкафедри маркетингу ЧНУ:
– Мої аспіранти, чиї дисертації Ігор Миколайович опонував і які в нього консультувалися, з подивом запитують мене: "Коли? Як? Невже все це – праці однієї людини!?" n

Є. О. Галушка, голова правління кредитної спілки "Буковина":
– Не перестаю дивуватися його талантам! Знаний економіст, науковець, засновник "малого Давосу" у Чернівцях і пристрасний природолюб, грибник, риболов; професор, заступник директора інституту, заслужений діяч науки й техніки України й завзятий дачник, якому вдається вирощувати все, що тільки росте, й більше: від часнику й полуниць – до ківі й екзотичних фруктових дерев; засновник потужної наукової школи, з якої вийшли десятки кандидатів та докторів наук, і визнаний художник, який володіє унікальним на сьогодні стилем живопису…

В. К. Євдокименко, проректор з наукової роботи Буковинського університету:
– Мені кортить наголосити на тому, як Ігор Школа сміливо "пірнає" і в новий науковий матеріал, і в нові сфери діяльності, а якщо потрібно – і в пригоди. У 1990-х роках виникла потреба (яка, до речі, на часі й зараз) і теоретично, і практично осягнути глибини сутності спеціальних економічних зон. І ось Ігор Миколайович вже ініціює вивчення цього матеріалу на Сахаліні, де з’явилася перша така зона!

О. І. Господінова, доцент Буковинської державної фінансової академії:
– Починаючи свою трудову діяльність у шахті, вивчаючи проблеми шахтарської праці в науково-дослідному інституті, Ігор Школа чітко визначив коло свого дослідження. У радянський час далеко не кожен міг порушити проблему організації гірничорудного виробництва з відсталою технікою та майже ручною працею. У таких випадках існував так званий закритий захист дисертацій. На таких захистах були присутні лише члени докторської ради та кілька вчених. Подібні ради відбувалися лише в Москві. Відстоюючи свої позиції, Ігор Миколайович пройшов через такий захист докторської. Багато положень його дослідження тоді були використані при складанні урядових програм розвитку галузі.
Рейтинг:
(голосів: 1)
11-02-2010, 11:13
Коментарів 0 Переглядів 2406

загрузка...
ДТП по інерції: у поліції розповіли деталі аварії з 4-ма автівками в Боянах - фото
Внаслідок аварії ніхто не постраждав, усі четверо водіїв були тверезими
Продан хоче звільнити начальника теплокомуненерго через відсутність тепла в дитсадку №28
Секретар міськради має намір звільнити Олександра Меленчука, якщо протягом двох днів не запустять в роботу котельню дитсадка
На Буковині семеро дітей проживали в будинку із жахливими умовами: поліція відібрала їх від батьків
Співробітники ювенальної превенції вилучили дітей через жахливі умови проживання
Популярне Коментують
• Новини
Няшна власть: Дєдушка – з зубрами, Вася – з яблучком. Блог Мостіпаки
Про головні політичні події в регіоні - у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Професійне прання: де шукати хімчистки у Чернівцях (на правах реклами)

Пропонуємо вашій увазі місця, де їх шукати, – хімчистки у Чернівцях.
Передовий Інтернет-провайдер у Чернівцях «Інтелект» турбується про своїх клієнтів та створює приємні миті (на правах реклами)

31.10.18, о 12.00, біля ТЦ "Проспект" Інтернет-провайдер "Інтелект" провів заключну частину акції, а саме розіграш призів серед діючих та майбутніх клієнтів.
Комп’ютери та гаджети: де придбати та відремонтувати в Чернівцях (на правах реклами)

Ми знайшли декілька точок у Чернівцях, де швидко та якісно подбають про ваші комп’ютерні пристрої та девайси чи підберуть нові. Поспішайте, адже спеціально для вас діють знижки!
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою