Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Свій армійський кітель із нашивками старшого сержанта Віктор Ковальчук, мешканець Погорілівки, що на Заставнівщині, береже й досі. На лацкані красуються декілька нагород, які свідчать про ратний шлях колишнього солдата-афганця. А нещодавно до них додалася ще одна – найвища солдатська нагорода – медаль "За відвагу".
Наші гаубиці били на відстань шістнадцять кілометрів
– В армію мене призвали 10 листопада 1986 року після закінчення Заставнівського сільськогосподарського профтехучилища, де здобув фах тракториста, – розповідає Віктор Ковальчук. – Потрапив у навчальний центр, який знаходився в Ашхабаді. Там мене зачислили в артилерійський підрозділ. З першого ж дня ми знали, що через півроку нас відправлять до Афганістану. У червні 1987 року приземлилися в Кабулі, а звідси – у місто Газні, де знаходився окремий артилерійський полк, який прикривав місцевий аеродром. На озброєнні у нас були гаубиці Д-30, які били на відстань шістнадцять кілометрів снарядами вагою 21 кілограм. На позиції їх доправляли тягачі на гусеничній основі. Служба була небезпечна – душмани обстрілювали аеродром реактивними снарядами з навколишніх гір. Причому це відбувалося вдень, коли хороша видимість. Якось від прямого попадання ереса спалахнув вертоліт, від якого вмить залишилася одна рама. На щастя, ніхто з пілотів не постраждав. Ескадрилья полетіла бомбити ворожих артилеристів, пізніше до цього долучилася і наша батарея. Знаходилися бойовики у покинутому кишлаку, куди вони час від часу сходили з гір.
"На перевалі Саланг дуже мерзли, хоча надворі було літо"
– Медаль "За відвагу" за що отримав?
– У березні 1988 року наша гармата знаходилася на "точці", залога якої становила 60 осіб, дві гармати, два міномети, два танки, не рахуючи стрілецької зброї. Надійшло повідомлення, що далеко в горах у наш бік йде великий караван душманів. На його захоплення кинули десантників, але перед тим мала "попрацювати" моя гаубиця, обслуга якої – три солдати, а я був командиром. Подавити вогневі точки ворога було складно, адже ти їх не бачиш. Однак відстань ми з хлопцями розрахували точно й завдали душманам великої шкоди.
Командир, старший лейтенант Юрій Синіцин, якого всі поважали за людяність і відвагу, похвалив нас і повідомив, що подає рапорт командуванню на нагородження чотирьох військовослужбовців – трьома медалями "За відвагу" і медаллю "За бойові заслуги". Потім почалося виведення наших військ із Афганістану, далі ще дослужував в Усурійську. А торік голова регіональної організації Спілки ветеранів Афганістану Святослав Козак направив запит до Москви. Як результат, місяць тому до Чернівців навідався російський консул зі Львова, який і вручив мені медаль та 500 гривень. Разом зі мною медаль "За бойові заслуги" отримав і ще один колишній афганець.
– Важким було виведення радянських військ з Афганістану?
– Нелегким, адже були провокації з боку душманів, наприклад, біля Кабула колону обстріляли з гранатомета. У відповідь отримали декілька снарядів від САУ. Могли підірватися й на італійських мінах з фугасами. Щоби цього не сталося, використовували танки з декількома металевими катками. А ще собак, але не всі тварини, знайшовши вибухівку, лягали біля неї, траплялося, що лягали на міну і гинули.
Ще ж була знищена вся наша техніка, яка працювала на бензині. Бо попереду був перевал Саланг, й тільки дизельні двигуни тут не підводили. На цьому перевалі ми дуже мерзли, хоча надворі було літо.
Крім нагород, Віктор Степанович привіз із чужої країни тату у вигляді глобуса, над яким палає вічний вогонь та дата служби – 1366-1368 роки (афганське літочислення). А від гарматної канонади має проблеми зі слухом. Однак Ковальчук вважає себе щасливою людиною, адже залишився живим і має гарну сім’ю: дружина Галина працює вихователем у дитсадку, дочка Наталка вчиться у педколеджі, а син Олексій ходить у шостий клас.
Василь Гринюк
Рейтинг:
(голосів: 1)
24-12-2009, 12:12
Коментарів 0 Переглядів 1583

Теги -
загрузка...
Буковинець виготовляє один з найкращих сирів в Україні
Він освоїв виробництво відомих сирів самотужки
Синод РПЦ вирішив розірвати відносини з Константинополем

Священний Синод російської православної церкви прийняв рішення відмовитися від євхаристійного спілкування з Константинополем
У Чернівцях юнак "замінував" будинок через нерозділене кохання
На місці працюють сапери і перекритий рух
Популярне Коментують
• Новини
Не прив’єзаний Йван і «кума, ти жива». Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.
Громадський транспорт майбутнього в Чернівцях. Бути чи не бути? (новини компанії)

Уряд затвердив зміни в двох постановах, що стосуються порядку проведення конкурсу на регулярних автобусних маршрутах та правил надання послуг на автомобільному транспорті
Про інвесторів житлового комплексу Comfort Park подбає "Місто Мрій" (новини компанії)

Що буде з житловим комплексом "Comfort Park"? Чи отримають інвестори своє житло?
Накопичуйте і акумулюйте тепло у своїх оселях з продукцією фірми "Garant" (на правах реклами)

Теплові акумулятори забезпечать оптимальний режим роботи будь-якої системи опалення