"Я – дочка інвалідів. Мої батьки не чують і не говорять. Живу у селі за три кілометри від школи, але ходжу туди пішки. Дуже хотіла би отримати на Новий рік велосипед. Обіцяю бути чемною". Софійка, Чернівецька область.
Таких листів Святому Миколаєві у його садибу, що знаходиться у національному парку "Гуцульщина" на Косівщині, надходять тисячі. І на кожен потрібно дати відповідь.
Уже п’ять років Святий Миколай приймає листи у Садибі Миколая. Звертаються як діти, так і дорослі. Дехто пише листи, дехто приїжджає особисто поспілкуватися з Миколаєм.
– Виказують найрізноманітніші прохання: від бажання отримати кілограм цукерок до поповнення рахунку на мобільний телефон, – розповідає Святий Миколай. – Найбільше діти люблять щирість. Після екскурсій діти виходять і говорять, що Миколай справді існує. Коли заходять до мого кабінету, відразу поводяться чемно. Там у мене стоять три мішки: для милосердних, слухняних та для пустунів. В останньому мішку є різки для неслухняних. Після "прочуханки" пустун бере різку і спалює її у Миколаївській ватрі, а разом із нею згорає все недобре. Ватра розташована всередині кола з дванадцяти християнських чеснот. Кожну із них символізує крісло з назвою. Найчастіше пустуни підходять до крісла щирості та терпіння. Коли різку отримують дорослі, чоловіки відправляють дружин до крісла вірності, а жінки чоловіків до крісла любові.
Слід зазначити, що Миколай справжній на сто відсотків: борода у нього не з вати, та й склад характеру відповідає образу героя.
– П’ять років тому, коли Садиба Миколая тільки розпочала свою роботу, листів надходило не так і багато – до 500, – розповідає помічниця Святого Миколая, заступник директора парку "Гуцульщина" Надія КОСТЮК. – Писали переважно діти із західних областей. Зараз же до Миколая пишуть та їдуть поспілкуватися діти з усіх куточків країни – це і Маріуполь, і Черкаси, Луганськ і Тернопіль, Донецьк та Сімферополь. Кількість листів щороку збільшується вдвічі. Зараз кількість помічників Миколая налічує сто осіб. Та й то справлятися з такою кількістю листів стає дедалі важче.
"Скоро доведеться створювати справжню прес-службу, – розмірковує пані Надія. – Працювати у посиленому режимі доводиться з 12 грудня до 19 січня. Після Водохреща Миколай іде на відпочинок аж до 22 травня, коли в країні святкують Літнього Миколая, але тоді роботи в нього набагато менше, ніж узимку.
Переважно листи пишуть діти перших-четвертих класів. Трохи менше – учні середніх та старших класів. Здебільшого висловлюють прохання про подарунки та обіцяють бути чемними наступного року. Інколи трапляються такі листи, які просто неможливо читати.
Миколай з помічниками працюють на голому ентузіазмі і постійно шукають спонсорів.
– Дехто з людей приносить речі, книжки, іграшки, – розповідає пані Надія. – Завдяки їхній допомозі ми і працюємо.
Михайло САЛІТРА
