Інженер Чернівецького національного університету Олексій Соваж має п’ять кандидатських звань майстра спорту – з велосипедного, водного й пішохідного туризму, боді-білдінгу та скелелазіння. Зараз Олексій самотужки за власні кошти будує скеледром, де зможуть займатися діти та дорослі. І мріє, щоби скелелази прославили місто.
"Працюю після роботи та у вихідні"
Майбутній скеледром будують у підвалі одного з будинків на вулиці Івана Франка. З Олексієм Соважем спускаємося крутими сходами в напівтемне підземелля. Тут видніються купи матеріалів, стоять стіл і два стільці.
– Ось так поки що виглядає наш скеледром. Він займатиме площу 120 квадратних метрів, – говорить Олексій. – До Нового року хочемо його відкрити. Хоча роботи ще багато. Будую скеледром самотужки. Гроші на будівництво – із моєї кишені. Щомісяця потрібно дві-три тисячі гривень. А зарплата невелика. Працюю інженером у національному університеті, за сумісництвом – ще й керівником дитячого гуртка зі скелелазіння. Дружина з розумінням ставиться до того, що гроші додому не приношу, і вона сама утримує сім’ю. Але я пообіцяв, щойно закінчу скеледром, зарплату віддаватиму їй.
Як повинен виглядати скеледром, Олексій добре знає, бо має великий власний досвід. "Це вже четвертий мій скеледром. Працюю тут після роботи та у вихідні, навіть у неділю, – зізнається чоловік. – Мені допомагають мої друзі, які теж захоплюються скелелазінням. Матеріали допоміг придбати підприємець Максим Бурбак, спорядження – магазин "Адреналін". На скеледромі зможуть займатися діти від шести років, студенти та дорослі. Приміщення ми шукали чотири роки. Куди тільки не зверталися, але нам відмовляли. Єдиний, хто відгукнувся, – керівник фізкультурно-спортивного товариства "Україна" Зіновій Волошин. Він запропонував підвал у будинку, де знаходиться товариство. Приміщення було страшенно запущене. Ми вивезли декілька причепів сміття".
"Перший скеледром обладнав у власній квартирі"
Любов до спорту в Олексія від його дідуся Ігоря Соважа – родоначальника водного туризму на Буковині. Завдяки йому хлопець ще змалку активно займався велосипедним, водним спортом і пішохідним туризмом.
Перший свій скеледром Олексій обладнав у власній квартирі. Спочатку тренувався сам, а потім почали приходити знайомі скелелази. "У квартирі ми всі вже не вміщалися, тому довелося перейти на горище, – пригадує чоловік. – Там збудували більший скеледром, який займав близько 30 квадратних метрів. Усі матеріали придбав за власні кошти. А вартість одного квадратного метра найпростішого скеледрому – 50 євро. Мої батьки (обоє – економісти за професією) досить поблажливо ставилися до моїх захоплень і завжди підтримували мене. Та коли на горищі допізна почало тренуватися більше десяти осіб, вони запротестували і сказали: "Більше терпіти не можемо, шукайте собі інше приміщення". На пошуки пішло декілька років. Нарешті нам виділили горище в обласному центрі науково-технічної творчості дітей та юнацтва, що на вулиці О. Кошового. Тут ми побудували скеледром площею близько 60 квадратних метрів".
"Мрію, щоби мої учні прославили Чернівці"
Скелелазіння – улюблений вид спорту Олексія. Він, на його думку, виховує справжніх чоловіків, виробляє в них мужність і позбавляє страху, розвиває мислення та інтелект. "Адже потрібно не просто лізти по скелі, а постійно думати, як зробити найкраще кожен крок, правильно розподілити масу тіла, – запевняє скелелаз. – Я обійшов усі маршрути в Карпатських та Кримських горах. Скелелазові треба обов’язково мати альпіністські навички. Є спеціальне спорядження та взуття (так звані скальні туфлі). Один хороший комплект коштує близько тисячі євро. Отож захоплення недешеве. Йдемо здебільшого по двоє: один лізе, інший його страхує. Траплялося, що зривалися й падали вниз на десятки метрів. Хоча серйозних травм, на щастя, не отримував. Головне – правильно відштовхнутися від скелі, щоби не вдаритися головою".
Олексій брав участь у змаганнях різного рівня – міських, обласних і всеукраїнських. На Кубку Карпат виборов перше місце й отримав звання кандидата в майстри спорту зі скелелазіння. "Зараз я вирішив серйозно зайнятися підготовкою дітей, – ділиться тренер своїми планами. – Моя найзаповітніша мрія: щоби мої учні посідали високі місця на всеукраїнських та міжнародних змаганнях і таким чином прославили Чернівці. Деякі результати уже є. Наприклад, шестирічний Олексій Смирнов посів третє місце на дитячих змаганнях західного регіону. Дуже перспективний молодий спортсмен Павло Божко".
Надія БУДНА
