Цінувати гроші та привчати дитину правильно їх витрачати потрібно змалечку. У родині Волощуків дітей навчають ще й заробляти гроші, ставлячись до навчання доньки як до відповідальної роботи. Анюта відкладає всі свої збереження до спільної з маленьким братиком скарбнички. А за ці гроші діти планують поїхати в подорож.
– У нас із братиком є своя скарбничка. Цього року всі відкладені гроші ми витратили на відпочинок на морі, – каже шестикласниця Анна-Марія ВОЛОЩУК. – Гроші на дурниці не витрачаю. Маю мрію разом із вчителями гімназії поїхати в подорож до Франції. Вмію і заробити. За хороші оцінки та сидіння з Вовчиком батьки дають мені гроші. А ще до скарбнички кидаємо подаровані кошти на день народження, Новорічні свята.
– Кишенькові гроші даємо доньці щодня у школу, – каже мати Наталя ВОЛОЩУК. – Здебільшого донька витрачає їх у їдальні чи на солодощі для братика. Давати кишенькові гроші почали доньці з п’ятого класу. До того часу потреби у цьому не було. Їх опікував вчитель, а за харчування у їдальні ми самі розраховувалися. Наш чотирирічний син Вовчик ще, звісно, не має своїх кишенькових, адже зовсім маленький. Та вже розуміє, що таке гроші та звідки вони беруться.
– Навчаємо дітей, що гроші мають свою ціну, їх треба заробляти і не витрачати на пустощі, – розповідає батько Віктор ВОЛОЩУК. – У нас із донькою на початку навчального року укладається усна домовленість – за високі оцінки у школі буде фінансова винагорода. Намагаюся пояснити дитині, що батьки заробляють гроші на роботі, школа – це теж відповідальна робота для доньки.
Навчаю доньку й правильно розпоряджатися фінансами. Витрачати на пустощі – значить не цінувати свою працю. Та я спокійний за Анюту, вона вміє поводитися з грішми. І з меншеньким грошима ділиться. За збереження з часом придбають собі щось цінне.
Діти ніколи нічого від нас не приховують. Завжди радяться з нами, як краще витратити гроші. А мрії у них хороші – поїхати кудись відпочити, світ подивитися. Гроші привчають дитину до відповідальності.
Коли отримуємо зарплату, скликаємо сімейну раду, бо гроші мають бути розподілені на сім’ю. Діти вносять і свої пропозиції, на що потрібно витратити гроші і на що відкласти – просять фруктів та солодощів та заощадити на відпочинок. Хай змалку вчаться думати. А от щодо суми, виділеної на кишенькові витрати, то з урахуванням проїзду та обіду ніколи не даю доньці більше десяти гривень. Дитині цього цілком вистачає.
коментар фахівця
Оксана РОГОЗИНСЬКА,
психолог центру практичної психології і соціальної роботи Управління освіти:
Мета кишенькових грошей – навчити дитину правильно їх розподіляти та нести відповідальність за те, як вона їх витратила. Доцільно давати кишенькові гроші тоді, коли дитина вже ходить до школи. Вона повинна знати, що гроші заробляють працею. А от платити дитині за роботу слід лише тоді, коли вона зробила щось таке, що не входить до її обов’язків.
Однак давати кишенькові гроші лише потрібно дитині один раз чи двічі на тиждень. Якщо дитина не змогла правильно розпорядитися грошима, нехай чекає без фінансів до встановленого дня.
Якщо лише вчите дитину обходитися з грішми, видавайте невеликі суми щодня або через день, контролюючи витрати. Однак пам’ятайте, що при надмірному контролі втрачається весь сенс володіння кишеньковими грішми. Дитина має вчитися на власних помилках.
Якщо взагалі не давати гроші дитині, у неї може виникнути образа на батьків, з’являться заздрість, жадібність.
Добре, коли дитина бере участь у плануванні сімейного бюджету. Знає, на що і скільки сім’я витрачає гроші, на що відкладає.
