«Вже дві неділі не встаю з постелі: погань іспаньска!»

Найстрашніша пандемія грипу (так звана "іспанка") 1918-1919 років вразила і Буковину. Залишилися спогади відомих людей краю – очевидців тих подій.
Відомий вчений, історик і публіцист Мирон КОРДУБА писав:
"Пошесть еспанки, що лютувала в Чернівцях з початком жовтня 1918 р., не минула й мене та прив’язала на кільканайцять днів до ліжка. Через се я стратив зв’язок з людьми та евіденцію про світові події, які... розвивалися з незвичайною бистротою... В суботу, 12 жовтня, я почувся настільки сильним, що зміг вийти на місто і заглянути до гімназії… По причині еспанки всі черновецькі школи зачинено до 15-го падол.[иста]".

Про "іспанку" згадував і педагог та письменник Іван БАЖАНСЬКИЙ у щоденнику "Війна".
П’ятниця, 18 жовтня 1918 р.
"Я вже більше, як тиждень, дуже погано хорий – на новомодну інфлюенцу, так звану іспаньску гріпу. Хороба перейшла на легкі, а тепер так зле, що не мож на ноги встати. В голові шумить, як вода на лотоках, і заморока. Ноги відказують службу: як п’яний ступаю. Але коли я встаю? Раз на 2 дні встану з ліжка та й таки знов туда, бо паду. Тяжко перебути сю біду; коби не піти слідом за другими, яких ся хороба поборола, а їх є вже немало".
Неділя, 20 жовтня 1918 р.
"…Ану хто кого заборе: грип мене, чи я грипу? Вже 2 неділі не встаю з постелі: погань іспаньска! В неї тепер жнива. Тут у Вашківцях по кілька денно виносять на цвинтар старих і малих. Школа заперта через се. В сусіднім селі Залучу вмерло за тиждень поверх 80. Не треба й холєри. Ми всі хорі".
Неділя, 15 грудня 1918 р.
"Через брак дров школа стоїть заперта ще від 15 листопада 1918 (від 1 листопада – 15 листопада була заперта через гріпу)".

У "Споминах з мого життя" громадського діяча Буковини Василя РУСНАКА є згадка про трагічну долю австрійських вояків та полонених, які поверталися додому: "…Десятки тисяч людей погинули вже після закінчення війни, під час їхнього повернення додому, внаслідок голоду і холоду, а також пошесті, яка лютувала тоді по цілій бувшій Австро-Угорщині, під назвою іспанського грипу. У протягу місяця листопада 1918 року тільки на залізничній станції Неполоківці було викинено з вагонів кількадесят трупів бувших австрійських вояків та переважно російських полонених".

Зберігся щоденник відомого у Чернівцях лікаря і публіциста Макса ВІТНЕРА.
Чернівці, 25 листопада [1918].
"… Жертви грипу були жахливі, і серед них було багато молодих людей... Поворотців додому і подорожніх цілковито обрабовують з настанням ночі і на проміжних станціях; багато тисяч померло в дорозі від голоду, холоду і знесилення. Їхні трупи викидають з вагонів і нагромаджують на станціях, мов на складі, де вони залишаються лежати цілими днями…"

Підготувала Надія БУДНА
Дякуємо за надані матеріали і знімки голові товариства "Український Народний Дім" Володимиру Старику. 

Найстрашніша з пандемій грипу була у 1918-1919 рр.
Пандемії грипу виникають періодично та охоплюють більшість країн світу. Звичайний вірус сезонного грипу спричинює до 500 тисяч смертей щороку. Пандемії часто ж забирають значно більше життів. Збудник захворювання – вірус грипу – відкрито 1931 року. Відомі віруси типів А, В і С.
Усього вченим відомо 15 пандемій грипу.
Найстрашнішою була пандемія "іспанки", від якої серйозно постраждало від 20 до 40 відсотків населення Зем­лі. Смерть від "іспанки" наставала дуже швидко – ще вранці людина могла бути абсолютно здоровою, до полудня хворіла і вмирала вночі. Особливістю "іспанки" було те, що вона часто вражала молодих людей.
З історії пандемій грипу також відомо, що це явище виникає тоді, коли з’являється новий вірус грипу, до якого імунна система людини ще не виробила імунітет.