На ринку секонд-хенду, що на вулиці Ентузіастів, ми познайомилися із продавцем вінтажних (старовинних колекційних) хустин, шарфів та сумок. Серед величезної кількості хустин, які продає Світлана Бутаковська, є екземпляри, яким по 50 років і яких зараз уже ніде не знайдеш. За ними до пані Світлани приїжджають навіть із Києва. Бувають тут і народні художники. Вони вивчають візерунки на старовинних хустинах і застосовують побачене в картинах.
Хустина 1959 року з вовни й шовку – таких не знайдеш
– Хустини везу з різних країн: Голландії, Франції, Швеції, Італії, – каже жінка. – Щоразу набираю хустин на 200-300 кілограмів – можете уявити, скільки їх там. Займаюся цим понад десять років. Я була першим продавцем секонду на ринку. Вінтажні речі можна знайти будь-де, головне – вміти їх помітити. Для цього треба читати багато журналів моди, заходити на сайти відомих брендів. Наприклад, серед свого товару я знайшла сумку 1988 року випуску із логотипом "Супутника" – туристичного агентства, яке у Союзі займалося поїздками за кордон. У той час ця сумка коштувала 11 рублів, її носили школярі та студенти. Також у мене є хустини 1959 року. Вони з натурального шовку та вовни, таких зараз і не знайдеш. Інші хустини та шарфи із бавовни та віскози – ці тканини були дуже популярними в середині 1960-х років. Ще один матеріал, якому не менше 30-ти років – газик. Також маю краватки з 1958 року. Усе це продаю недорого. Якщо на базарах ціна шовкової хустки – від 50 до 300 гривень, то у мене – від 15 до 25 гривень.
Продавець пояснює, як потрапляють вінтажні речі на ринки секонд-хенду. Виявляється, їх у Німеччині, як правило, зносять із горищ і віддають продавцям старовини. Раніше німці взагалі щороку повністю оновлювали свій гардероб, здаючи набридлі речі на секонд. З настанням кризи почали більше економити. Ось англійці, за словами жінки, ніколи нічого не викидають. Вони страшенні любителі старовини.
"Одягайте менше чорного – у житті й так багато поганого"
У Світлани особлива манера спілкування з покупцями. Ось приміряє дівчина беретик.
"Ви це собі?" – запитує Світлана. "Так, собі. Гарно?" – радиться дівчина. "Ой, як добре, що ніхто, крім мене, це не бачить", – відповідає продавець. "Подивіться, який цей берет старий, він вам зовсім не личить. Взагалі тут для вас немає гарного головного убору. Приходьте через тиждень, я привезу багато гарних шапок, тоді й виберете".
– Цю дівчину я пам’ятаю ще незаміжньою, а зараз у неї вже дитині десять років. Знаю, що її чоловік зараз за кордоном, – звертається пані Світлана до мене. – Я пам’ятаю всіх своїх покупців, і всі ті речі, які вони в мене купували, скільки би часу не минуло. Також знаю про їхні проблеми й співчуваю їм. І завжди раджу те, що їм справді личить.
– Багато продавців на Калинці, та й не тільки, не розуміють, що продають, – провадить пані Світлана. – А справжній продавець має бути хорошим товарознавцем. Для того, щоби торгувати хустинами, потрібен художній смак. Адже покупці часто губляться серед розмаїття речей. І важливо їм підібрати річ, яка личитиме. У мене це виходить, тому й маю багато постійних клієнтів. При виборі хустини або шарфа враховую все: колір очей, стиль одягу, вік, фінансові можливості та побажання людини. Варто враховувати, що жінкам після 40 років не бажано носити теракотовий (гірчичний) колір. Повним брюнеткам личить бордовий колір. За обраним візерунком можу визначити освіту людини. Наприклад, помітила, що прихильники точних наук не люблять візерунків із квітами. Їм подобається геометричні фігури, прямі лінії. І навпаки, якщо людина обирає кольоровий шарф із квітками, це означає, що у неї легкий характер. А якщо колір жовтий – людина, можливо, легковажна.
Взагалі, вважаю, що аксесуари, такі як шарфи, сумки та взуття, мають прикрашати, бути яскравими. Не раджу затемнятися, носити якомога менше чорного. Бо у житті й так багато поганого. Коли ви йдете вулицею, а на вас – яскравий шарфик, то й людям веселіше.
Галина МАРКІВ
