Як засвідчують історичні дані, на Буковині, зокрема в Чернівцях, за австрійської та румунської влади були різні епідемії.
Один німецький мандрівник, подорожуючи Молдовою 1695 року, писав, що на цих землях часто лютували епідемії чуми та холери, але проти них використовували лише один засіб – карантин.
Генерал фон Сплені, командувач австрійськими військами на Буковині, скаржився 1775 року, що на Буковині санітарна справа вкрай запущена. Не було цирульника, хірурга чи лікаря взагалі. Вагітні жінки під час пологів ризикували життям, тому що панували забобонність і невігластво. Проти чуми не вживали навіть запобіжних заходів. Хворих лікували жінки переважно забобонними методами.
На початку весни 1831 року в Садагурі з’явилася холера, від якої лише у квітні померло 125 осіб. А в Чернівцях загалом загинуло майже 300 осіб. Як згадував відомий дослідник Чернівців Раймунд Фрідріх Кайндль, не дозволялося нікому, навіть священикам, наближатися до хворих на холеру, за винятком лише лікарів і санітарів, які повинні були знаходитися впродовж трьох тижнів у тому ж приміщенні, де лежав хворий. Хворих причащали через віконце. Супроводжувати покійників на кладовище заборонялося. Для поховання померлих від холери на горбі Горече було відведено два цвинтарі: один – для християн, інший – для євреїв. Найбільше поширення холера мала у липні, коли щодня хворіло 11-12 осіб. З трьох хворих двоє зазвичай помирало. Згідно з тодішніми офіційними даними, на початку вересня 1831 року на Буковині був уже 91 населений пункт, вражений холерою. Із 5417 хворих 2728 видужало, а 2504 – померло.
Літо 1848 року виявилося дуже сухим. У Чернівцях було настільки спекотно, що неможливо було доторкнутися до стін будинків, які знаходилися на сонячному боці. До цього лиха ще приєдналася страшна холера. У вересні епідемією були охоплені 122 населені пункти Буковини. До найбільш уражених холерою місць належали Чернівці. За 22-25 липня захворіло 239 осіб, з яких 94 померло.
Якщо взяти до уваги, що у місті тоді нараховувалося не більше 20 тисяч жителів, то за перший місяць епідемії захворіла чверть населення, кожен тридцятий мешканець помер.
Через голод влітку 1866 року в Чернівцях спалахнула епідемія тифу, яка поступово перейшла у холеру. Люди тікали з міста, бо хвороба набирала жахливих обертів і ширилися чутки, що були випадки чуми. Помирало багато людей. Похорони відбувалися вночі. Чимало померлих, у яких не було родичів, скидали на холерному кладовищі у великі ями і засипали вапном та глиною.
1866 року в Чернівцях від тифу і холери померла загалом 2261 особа, що становило п’ятнадцяту частину міського населення. В усій Буковині було уражено 150 місцевостей. Із 12 тисяч хворих померла майже половина.
У 1880-х роках Опанас Шевчукевич – один з небагатьох буковинських українців, який зміг отримати диплом доктора медицини, писав у своїх спогадах, що за часів австрійського панування поріг будинку його батьків, які мешкали у Вижниці, "ніколи не переступала нога лікаря… Навіть під час епідемій (а вони в нас спалахували щороку: то кір, то скарлатина, то дифтерія, то віспа, то висипний або черевний тифи) лікар не поспішав на поміч. Виклик лікаря коштував надто дорого – не менше 16 крон (майже місячний заробіток звичайного робітника), до того ж, треба було сплатити за проїзд. Лікарів на Буковині було дуже мало: 1849 року один лікар припадав на 17 тисяч населення".
Важкі випробування випали на долю населення Буковини в роки Першої світової війни. Епідемії висипного та черевного тифу, захворювання на дизентерію були масовими. Від них помирали тисячі людей – як військових, так і цивільних. 1918 року на Буковині захворіла на віспу 291 людина, на висипний тиф – 275, на черевний – 302, скарлатину – 208 осіб.
Для боротьби з інфекційними захворюваннями на Буковині в 1918-1928 роках створюють 10 санітарних лазаретів та 27 диспансерів. Вводиться обов’язкове щеплення проти віспи. У 1929-1938 роках санітарну медицину в Чернівцях реорганізовують, зокрема створюють служби вакцинації. (Підготувала Надія Будна)
(Висловлюємо вдячність Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського за допомогу в підготовці матеріалу).
