Губернатор із мером їдять цибулю, а спортсмени загартовуються. Відомі люди поділилися своїми рецептами здоров’я
Як рятуєтеся від грипу? Про це ми поцікавилися у можновладців, спортсменів і звичайних чернівчан. Виявилося, кожен має свій рецепт. Хтось завдячує здоров’ям ранковим пробіжкам чи купанню в холодній воді. Хтось впевнений, що добре почувається тому, що не зловживає ліками і довіряє лише народній медицині. Інші впевнені, що не хворіти допомагає оптимізм і добрі справи.
Якщо ви маєте власний рецепт хорошого самопочуття чи змогли швидко подолати небезпечний вірус – будемо дуже вдячні, якщо повідомите його нам! Залишити свій відгук можна на нашому сайті molbuk.com або надіславши листа на адресу редакції (м. Чернівці, вул. Головна, 41).

Сім’я Євгена Гешка їсть овочі та фрукти
лише з власного городу
Галина МАРКІВ
Сім’я відомого спортсмена-лег­коатлета Євгена Гешка має свої рецепти, як довго залишатися молодими та не хворіти.
Євген Григорович завжди прокидається не пізніше 07.00. Незважаючи на те, що йому вже 77 (!) років, чоловік щоранку робить зарядку. Узимку на озері катається на ковзанах, а у парку Жовтневому – на лижах. У теплу пору року босоніж ходить по росі вранці, обливається водою, бігає у парку.
Мобілки спортсмен не має, бо шкідливо
Щотижня Євген Гешко ходить із друзями до сауни. Це, на його думку, допомагає організму очиститися від шлаків. Із собою бере настій із трав (м’яти, липи, меліси, шипшини, глоду), який у сауні випиває. Потім обтирає шкіру кукурудзяною крупою.
Майже щодня чоловік вирушає на дачу. Туди треба їхати маршруткою, а потім ще три кілометри йти пішки, які Євген Гешко із задоволенням долає. Без дачі він просто не уявляє своє життя. Власноруч вирощує там і фрукти, і городину, тож його сім’ї майже не доводиться купувати продукти в магазині.
– Овочі та фрукти не обробляємо хімікатами, – каже дружина Євгена Тетяна ГЕШКО. – Навіть колорадських жуків чоловік збирає сам, щоби не обприскувати картоплю. Восени маємо чудовий урожай. Майже не роблю закруток, компотів – у них немає вітамінів. Усе сушу або заморожую. Так чудово взим­ку дістати з морозилки чорну смородину, розтерти її з цукром і з’їсти або заварити з неї чай! Постійно п’ємо натуральні соки, які самі витискаємо, з яблук, моркви, буряка, айви – усього, що росте на дачі. Робимо морси – розтираємо з цукром калину або малину. Іноді купуємо на базарі телятину. Ковбаси й сосиски взагалі не споживаємо – там м’яса немає. Часто варю чоловікові суп-пюре (розтираю у кип’яченій воді варені овочі).
Щодня чоловік випиває склянку червоного вина, яке сам робить із винограду, вирощеного на дачі. Щоби не захворіти, з’їдає зубчик часнику, їсть сало з підсушеним чорним хлібом, прополіскує горло водою з яблучним оцтом (200 мл води на чайну ложку оцту). І багато рухається, вдома його рідко застанеш.
Ось і зараз, під час епідемії, Євген Григорович не може всидіти вдома і вирушає на дачу – перекопує город, обрізає сухі гілляки, тільки би щось робити. До речі, мобільного телефону Євген Гешко не має – вважає, що це шкідливо для здоров’я.
"Батьки змушували мене пити цибулевий сік із цукром"
До здорового способу життя спортсмен змалку привчав і доньку Олену МЕНЗАК, яка тепер працює лікарем-масажистом.
– У дитинстві я була дуже хворобливою, часто застуджувалася, – пригадує Олена Григорівна. – Тож батьки змушували мене пити цибулевий сік із цукром. Запах цибулі і досі мені нагадує дитинство. Я дуже не любила пити цей сік! Але все ж таки він справді допомагав, бо згодом імунітет мій зміцнився і я почала рідше хворіти. Зараз і своїх дітей змушую пити цибулевий сік, і за кілька днів хворобу як рукою знімає.
До таблеток батьки вдавалися рідко, лише за крайньої потреби, в основному лікувалися народними методами. Їли часник, пили чаї, які заварювали з гілочок малини, вишні, яблуні, шипшини, смородини, полоскали горло водою із содою, сіллю, йодом (дві краплі йоду на 200-грамову склянку води). Тарілочки з натертим часником розкладали у кожній кімнаті. Запах був специфічний, але допомагало.
– А ще тато щоранку перед уроками тягнув мене із собою бігати, – розповідає пані Олена. – Ми бігали довкола озера, робили зарядку. І хоч я була заспана і мріяла лише про сон, після такої пробіжки приходила до школи бадьорою і не позіхала на уроках, як мої однокласники. Також батько мене записував на спортивні секції з волейболу, баскетболу. Усе це сприяло тому, що зараз майже не хворію.
До речі, сім’я Олени Мензак рятується від епідемії тим, що переїхала з квартири у центрі міста на дачу, що на Цецино.
– Там таке свіже повітря! – каже жінка. – Мене на дачі ніколи нічого не болить. Коли після тривалого перебування на дачі їду до міста, спочатку не можу дихати цим загазованим повітрям. У нас із чоловіком навіть є мрія – після виходу на пенсію переїхати до села, щоби дихати чистим повітрям та споживати лише натуральну їжу.

"У 101 рік батько щодня їсть сало з цибулею"
Надія БУДНА
Оптимізм і мінімум медика­мен­тів – такий секрет здоров’я чернівчан, які перетнули столітній рубіж. Сьогодні в місті проживає 11 довгожителів, яким виповнилося сто і більше років. Усі вони багато працювали, чимало пережили у своєму житті – війну, голод, – але не втрачали бадьорість та віру в краще.
До лікарів, як зізналися довгожителі, вони зверталися лише в крайніх випадках, ліків майже не вживали. Більшість із цих людей – вихідці з багатодітних родин. Та й самі довгожителі виховали щонайменше по троє дітей, мають багато внуків та правнуків.
До 80 років продовжував працювати чернівчанин Іван ПАЛАМАРЧУК, який цього року відзначив своє 101-ліття. Ще донедавна чоловік порався на дачі. Особливо любив вирощувати квіти – ромашки та лілії, які роздавав безкоштовно своїм знайомим.
– Літа так швидко промайнули, що й не помітив, – працював і працював, – зізнався довгожитель. – Навіть зараз почуваюся молодим, нічого у мене не болить.
– Батько завжди був великим оптимістом, мав прекрасне почуття гумору, любив жартувати. Напевно, в цьому секрет його молодості та довголіття, – розмірковує син Івана Паламарчука Олександр. – Як би важко не було, ніколи не скаржився на життя, хоча пережив і війну, і голод. А щодо роботи був запеклий! Без праці не міг прожити жодного дня. Має майже 45 років трудового стажу. Дуже любив поратися біля землі. Ніяких ліків не визнає. Щодня їсть сало з часником і цибулею. Любить просту їжу – картоплю, квасолю. Не п’є і не палить. І мене просив позбутися цих шкідливих звичок.
Також Іван Паламарчук багато читає. Біблію перечитав де­кілька разів, знає її вже напам’ять. Чоловік досі живе активним життям, усім цікавиться. Коли тепло, довгожитель виходить на вулицю, сідає на лавку біля будинку і спостерігає за людьми. Дуже бідкається, що вже не може працювати на дачі та вирощувати квіти. Телевізор чоловік принципово не дивиться, каже, що там немає нічого доброго.
Найстаріший чернівчанин Цолік Зісіліс, якому нещодавно виповнилося 104 роки, ще й досі щосуботи відвідує синагогу. Основний секрет свого довголіття вбачає у вірі в Бога. Чоловік сам спускається сходами з четвертого поверху. Ще донедавна ходив у синагогу пішки, а зараз змушений їхати в таксі. Довгожитель молиться за здоров’я не лише своїх рідних, а й усіх чернівчан. Тору Цолік Зісіліс знає напам’ять.
А найстаріша чернівчанка – 103-літня Олена Панаща вважає, що прожила так довго тому, що ніколи нікому не робила нічого поганого, навіть у думках не бажала людям зла. "Завжди всім допомагала. Сама, бувало, не з’їм, а віддам іншим", – сказала довгожителька, у якої – п’ятеро дітей, семеро внуків і троє правнуків.
– Мама завжди була дуже життєрадісною й доброю, ніколи ні з ким не сварилася, – запевнила донька пані Олени Надія. – І досі сама намагається все робити, не хоче, щоби їй допомагали. Щоранку миється по півгодини. Може випити для апетиту трішки червоного вина. Після сніданку читає чи дивиться телевізор. Дуже любить серіали про кохання. У сто років вставила собі зуби, щоби гарно виглядати. Їй подобається приймати гостей, спілкуватися з людьми. У дворі має багато подруг. Ніколи не сердиться, завжди має гарний настрій. Уже з ранку мама починає співати. Добре пам’ятає всі пісні своєї молодості. 

Секрети довголіття чернівчан-довгожителів:
 багато працювати;
 практично не вживати медикаментів;
 оптимізм;
 активний спосіб життя, спів, танці;
 відсутність шкідливих звичок: не вживати спиртного і не палити;
 робити добро іншим людям;
 вірити в Бога, читати Біблію;
 мати велику родину: дітей, внуків та правнуків.

Поради
Треба лікувати не лише тіло, а й душу
Руфіна ХЕН,
фахівець із системи фен-шуй:
– Люди самі винні в тому, що з ними коїться зараз. Безжалісно нищать природу, зосередилися здебільшого на матеріальних благах, забули про ду­ховне. До церкви біжать лише тоді, коли їм погано. Тому Всевишній посилає нам нелегке випробування і віщий знак, що настав час замислитися над власними вчинками й думками, змінюватися на краще. Треба лікувати не лише тіло, а й душу.
Згідно із системою фен-шуй, лише в гармонії людина може почуватися щасливою. Тому наші думки мають бути добрими та життєрадісними. Ми повинні посилати у Космос лише позитивну енергетику, від чого навколишній світ стане кращим.
Зараз люди зайняті насамперед собою, матеріальним збагаченням. Вони перестали співчувати чужим бідам. Слід пригадати, якими були наші бабусі та дідусі, їхню споконвічну мудрість. Заможні повинні ділитися із бідними, здорові – із хворими.
Проте людям не варто впадати у відчай. Треба просто бути добрішими і милосерднішими, любити ближнього свого, як написано в Біблії, вміти прощати, не таїти в душі злобу й почуття помсти. Лише такі позитивні зміни можуть врятувати нас від важких випробувань.