Тисячі людей ішли пішки на прощу на Iвана Хрестителя

У неділю, п’ятого липня, трасою Чернівці – Заставна тисячі людей ішли пішки, розтягнувшись на багато кілометрів. Тут була і молодь, і літні люди. Усі дівчата та жінки – у світлих хустинах. Молоді матері тягнули дитячі візки. У багатьох за спинами рюкзаки. Люди несли у руках молитовники і дорогою читали їх. Натовп супроводжували священики, а також машина швидкої медичної допомоги. Це парафіяни Української православної церкви простували до Свято-Іоанно-Богословського чоловічого монастиря, що у селі Хрещатик. Всю відстань вони долають пішки. У монастирі вони святкуватимуть свято Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. Ночуватимуть у монастирі, а сьомого липня, на свято, молитимуться…
Молода матір Анна іде у натовпі, штовхаючи перед собою дитячий візок. "Йдемо пішки з самих Чернівців, – каже Анна. – Мені зовсім не важко. Навпаки, настрій піднесений".
Йде на прощу і 68-річна пані Галина: "Також іду пішки з самих Чернівців, але зовсім не стомилася. Такі походи лише додають сили". (Г. Марків)

З ІСТОРІЇ

Сьомого липня у християнському календарі – свято Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана. За народними традиціями, цього дня святкують день Івана Купала. У ніч перед святом розводили вогнище, через яке стрибали спочатку хлопці, потім дівчата, а згодом парно: хлопець і дівчина, взявшись за руки. Вважалося за необхідне тричі перестрибнути через вогонь, тобто "очиститись вогнем". Якщо хлопець стрибав якнайвище, це віщувало гарний врожай. Щонайспритніше – здоров’я прибуде, а вскочить у полум’я – трапиться нещастя. Коли ж дівчина з юнаком вдало перестрибували через багаття, то вони неодмінно поберуться і в злагоді житимуть.
Дійство завершувалось спаленням у вогні Купала (або його топили у річці).
Потім розпочиналися ворожіння. Дівчата пускали на воду заготовлені два віночки. Один для себе, а інший – судженому. Вважалося, що якщо віночки плили разом, то цього року поберуться, а коли віночки плили урозтіч – не судилося вийти заміж.
Найсміливіші хлопці вирушали до лісу, щоби побачити, як цвіте папороть і зірвати чарівну квітку (насправді ця рослина не цвіте, – ред.). Вважалося, що той, хто побачить диво-квітку, обов’язково знайде скарб, а рука, яка торкнулася цього дива, матиме чудодійну силу – може причарувати найкращу дівчину, відводитиме град, грім, бурю…