На території історико-культурного заповідника "Кладовища на вулиці Зеленій" 23 травня відкрили пам’ятник жертвам комуністичних репресій. Його встановили на тому місці, де 1941 року закопали 222 людей, розстріляних у чернівецькій тюрмі. Пам’ятний знак споруджено за ініціативи обласного товариства політв’язнів і репресованих. Проект – скульптора Володимира Гамаля. Кошти (120 тисяч гривень) виділила обласна рада.
На відкриття пам’ятника прийшли колишні репресовані та політв’язні, священики, студенти тощо. Чимало – у вишитих сорочках. Голова обласного товариства політв’язнів та репресованих Ірина Войцехівська сидить на стільці перед пам’ятником. Знак має форму мальтійського хреста, посередині якого – образ Ісуса Хреста в терновому вінку, нижче викарбувано напис "Жертвам комуністичного режиму" і рядки з вірша Василя Симоненка. Перед пам’ятником свічками викладено цифру 222. "Стільки людей було поховано на цьому місці 1941 року, – пояснила Ірина ВОЙЦЕХІВСЬКА. – Їх розстріляли у чернівецькій тюрмі, привезли сюди машинами, скинули до яру і закидали землею. Аж 1991 року почали дізнаватися прізвища тих, кого поховали тут. Більшість розстріляних були представниками інтелігенції. 1993 року в нашому товаристві налічувалося понад дев’ять тисяч репресованих. Зараз залишилося 1800. Багато повмирало, є чимало паралізованих і тяжко хворих. Тому на відкриття пам’ятника змогли прийти одиниці. Але тішуся, що є студенти і школярі".
– Це вперше на Буковині спорудили пам’ятник жертвам комуністичних репресій, – запевнила Ірина Францівна. – Він дістався нам дуже тяжко, ми багато років чекали на його відкриття. Спочатку хотіли встановити пам’ятний знак у скверику біля гімназії №5. Міська влада погодилася, але потім відмовила нам і запропонувала сквер на розі вулиць Шевченка та Руської. Але це нас не влаштовувало. Тому вирішили встановити пам’ятник на кладовищі. Поставили тимчасово дерев’яний хрест. Виготовити пам’ятник за свої кошти товариство не могло, бо отримуємо невеликі пенсії. Та й не було кому особливо займатися цим, бо членам товариства по 80 і більше років. Тому вдячні обласній владі, особливо заступникові губернатора Борисові Баглею та голові облради Іванові Шилепницькому за допомогу. Скульптор Володимир Гамаль радився з нами, як повинен виглядати пам’ятний знак. Ми вирішили, що він повинен бути у формі мальтійського хреста, який символізує боротьбу за волю. Подібний встановлено на могилі генерала Романа Шухевича. Виготовили пам’ятник на Житомирщині з чорного та сірого мармуру.
Тим, хто допомагав репресованим, вручили грамоти. А генеральному директорові товариства "Машзавод" Вікторові Сідляру – ікону Божої Матері. "Це дуже великий аванс на майбутнє, – впевнений пан Сідляр. – Наше підприємство одним із перших почало допомагати товариству політв’язнів і репресованих".
– Серед почесних громадян Чернівців немає жодного репресованого, хоча в нашому товаристві є чимало гідних людей, – заявив голова міського товариства політв’язнів і репресованих Дмитро КОСТЕЛЬНИЙ. – Вже давно добиваємося прибавки до пенсії деяким нашим репресованим. Із трьох поданих кандидатур погодилися затвердити на наступній сесії лише одну, іншим сказали зачекати. А їм вже немає коли чекати.
Надія БУДНА
