Напередодні Дня матері ми завітали до притулку для неповнолітніх. Зараз там перебуває 32 дітей різного віку.
Старші діти разом зі своєю вихователькою робили газету, яка складалася з двох частин – сумної дійсності та веселих мрій. На першій половині ватману діти чорними фарбами малювали своїх теперішніх мам і писали про те, чого вони не хочуть, аби ті робили – не відмовлялися від них, не пили, не вживали наркотиків.
"Я боюся залишитися сам", – написав якийсь хлопчик. "Я боюся, що мама буде мене бити", – ще один напис. "Я хочу тебе всиновити і взяти в хорошу сім’ю", – це вже чиєсь побажання. На другій половині ватману мами мали зовсім інший вигляд – усміхнені, одягнуті у святкові сукні, з квітами в руках.
"Хочу, щоби моя мама любила мене", – написали діти. Андрій вирішив ще намалювати вгорі сонце, а внизу великий будинок, до якого біжить веселий хлопчик. "Якби в мене був такий будинок, ніколи не тікав би з дому, – сказав хлопчик. – А так чомусь хочеться кудись піти. Я вже багато разів тікав. Не знаю, чи цього разу мама захоче забрати мене. Може, віддадуть до інтернату".
Сумує за мамою і десятирічна Катя. Дівчинка розповіла, що в неї тут є ще двоє братів і сестра. Вони всі дуже хочуть повернутися додому. "Коли стану мамою, любитиму своїх дітей і не віддам їх до інтернату", – зовсім по-дорослому сказала дівчинка.
Менші діти малювали. Чотирирічний Василько старанно замальовував зеленим фломастером листочок, який збирається подарувати своїй мамі і привітати її зі святом. А чотирирічний Андрійко розповів, що в нього дуже гарна мама. Незабаром вона прийде і забере його з братом Мар’яном додому.
– Ці діти за своє недовге життя зазнали стільки біди, що не кожен дорослий витримав би, – запевнила директор притулку для неповнолітніх Жанна ЯНЧУК. – Кожна доля – це справжня трагедія. Інколи вони розповідають, що їли сиру картоплю, як їх били, за яких страшних умов жили з маминими чоловіками. Багато дітей чекає в нас на рішення суду та статус. Коли їхніх батьків позбавлять батьківських прав, зможемо віддати їх у прийомні сім’ї, Будинки сімейного типу або родичам-опікунам. Інтернат – це вже останнє. Зараз у більшості батьків забирають дітей без позбавлення батьківських прав. Ця процедура в суді триває швидше. До того ж, батькам дається ще один шанс виправити ситуацію в сім’ї і через деякий час повернути своїх дітей. У притулку діти можуть перебувати 90 днів. Однак не завжди вдається за цей час влаштувати їх кудись. Тому часто доводиться продовжувати термін. Є у нас діти і дошкільного, і шкільного віку. Інколи кілька братів і сестер з однієї сім’ї. Розлучати їх не можемо, а влаштувати разом дуже складно. Зараз шукаємо прийомну сім’ю для чотирьох дітей, яких забрали від мами.
Багато дітей, які потрапляють до притулку, через постійне недоїдання значно відстають у вазі, мають чимало хвороб. Найчастіше вони з сімей, де батьки – алкоголіки або наркомани. Хоча деякі клієнти притулку – з благополучних сімей, але чомусь постійно тікають із дому, ведуть бродячий спосіб життя, жебракують. Часто потрапляють сюди і діти заробітчан, яких батьки залишають на бабусь і дідусів або далеких родичів.
Надія БУДНА
