У парку Федьковича була кав’ярня, а на місці Літнього театру – ковзанка

Старі Чернівці важко уявити без парків. У них для монархів влаштовували фольклорні свята, легенди театру шукали можливості побути наодинці із собою, любителі кави проводили вечори у кав’ярнях, а німці на ковзанці організовували бали-маскаради!
Відомий історик Раймунд Фрідріх Кайндль у книзі "Історія міста Чернівців" згадує про різні парки. Починаючи з 70-их років ХІХ століття, у місті з’явилися парк Франца Йосифа, парк Піно, парк на Габсбурзькій височині та парк Шіллера. Зі старих листівок відомо і про інші парки та сквери: на височинах Гьобельса (сьогодні це господарська площа у районі вулиці Богуна), Стрілецькій.
Гору Габсбург українці називали Гарбуз
У парку Шіллера полюбляла відпочивати легенда Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Галина Янушевич. "У цьому парку так гарно слухати тишу. Час від часу проходять випадкові люди. Творчі особистості Чернівців можуть тут знайти відпочинок, побути наодинці із собою. Люблю мовчки посидіти тут, бо потім хочеться повернутися на сцену і відкритися глядачеві", – згадувала вона.
Один зі старих парків виник на височині за резиденцією університету, на місцевій окраїні Клокучці. Зараз тут знаходиться парк імені Юрія Федьковича. Колись цю місцевість називали Домник, або Панська гора. У 1880-их роках чернівчани перейменували місцину в Габсбурзьку височину чи гору Габсбург. Українцям важко було вимовляти цю назву і гору назвали по-народному – Гарбузова. У старих Чернівцях парк на горі Гарбуз любили усі. Тут був затишний ресторанчик, в якому подавали смачне вино. Також у парку була кав’ярня. Після забав фіакри розвозили чернівчан додому, навіть якщо будиночки знаходилися за п’ять хвилин ходьби від парку.
– За центральним навчальним корпусом університету і нині розміщується затишний парк. У 1940-1960-их роках тут був звіринець. Усі охочі могли гуляти біля кліток із тваринами, – пригадує чернівчанка Тетяна ТИМОЩУК. – Найбільше людей завжди стояло біля клітки з двома молодими, але великими вовками.
У центральному парку ріс "Цісарський дуб"
"Перший парк у Чернівцях було закладено ще у 1830-их роках, – писав у книзі "Прогулянка Чернівцями і Буковиною" історик Ігор ЧЕХОВСЬКИЙ. – Він був розроблений у стилі віденських парків інженером Адольфом Маріном та архітектором Андреасом Микуличем. Українці назвали парк Народним садом. Ця назва виникла від німецького слова Volksgarden. У міжвоєнний період він називався Gardina Publica (переклад старої назви румунською). У радянські часи парк отримав статус Центрального парку культури та відпочинку і був названий в честь Михайла Калиніна (зараз імені Тараса Шевченка).
Для того, щоби парк був особливим, його територію засадили рідкісними породами дерев. Були серед них й іменні. У квітні 1875 року на честь срібного весілля подружжя монархів у парку посадило "Цісарський дуб". Був у парку і ботанічний сад".
Відповідно до європейської моди, у Народному саду збудували і граціозні будиночки. Особливою красою відрізнявся будиночок курсалон з чотирма колонами ("Cursalon" – будинок для відпочивальників). В австрійський період Народний сад прикрашали пам’ятники. Про це розповідають старі листівки. До ювілею Франца Йосифа у парку встановили гарний монумент у повний зріст. Він зображав монарха у військовому мундирі та плащі. По периметру він був оточений чотирма вазами на підставках. Проте у перші ж роки румунської окупації пам’ятник знесли. Потім у парку з’явився пам’ятник першому ректорові Чернівецького університету Костянтинові Тимощуку. Його відкрили 17 жовтня 1897 року. Він зник із приходом радянської влади.
Затишний парк швидко став улюбленим місцем відпочинку чернівчан. Тут розважали навіть кронпринца Рудольфа під час його візиту до Чернівців 8 липня 1887 року. На майданчику в парку зібралися 300 танцювальних пар у народному одязі. Вони прибули із сусідніх сіл і влаштували нащадку престолу фольклорне свято. Потім Рудольф підійшов до Цісарського дуба, щоби вшанувати своїх батьків.
– У середині ХХ століття у парку була ковзанка, тут відбувалися бали-маскаради. Ковзанка була на місці Літнього театру, – згадував старожил, актор театру Тарас РІДУШ. – Мій сусід – пан Дворецький – брав цей майданчик в оренду. Саме тут відбувалися бали-маскаради. Їх влаштовували чернівецькі німці. Вони одягали костюми та маски. Було дуже цікаво...
Валерія ЧОРНЕЙ