Чернівецький музично-драматичний театрі імені Ольги Кобилянської потребує негайного капітального ремонту. Споруда нищиться, потрібні дренажні роботи. Через сирість грибок розповсюдився не лише у підвалах, але й на першому поверсі. Необхідно також замінити систему опалення, покращити вентиляцію. Споруду не ремонтували з 1976 року.
– Працівники театру побоюються, що після літньої відпустки не буде куди повертатися. Театру вже 104 роки, і щоби зберегти цю пам’ятку архітектури, потрібен капітальний ремонт та реставраційні роботи, – каже директор театру Юрій МАРЧАК. – Останній капітальний ремонт був у театрі після пожежі 1976 року. Ремонт закінчили 1979 року. Ми не збираємося чекати нової пожежі. Роботи треба починати із дренажних систем. Зараз від сирості руйнується фундамент театру. Не працює вентиляція. Ще 2006 року розробили документацію на ремонтні роботи. Документація коштувала 300 тисяч гривень. Тоді комісія встановила, що вартість ремонту та реставрації – приблизно 5,6 мільйона гривень. Сьогодні цифра зросла до 11,6 мільйона. Чим довше ми зволікаємо, тим більшою буде сума. У квітні цього року спеціальна комісія склала акт про погіршення стану театру.
– Від 2006 року керівництво театру отримує офіційні листи про те, що коштів на ремонт та реставраційні роботи немає, – розповідає Юрій Михайлович. – Бюджетом на 2007, 2008, 2009 роки коштів на це не було передбачено, а додаткових надходжень до кінця поточного року не очікувалося.
Обласна влада повідомляє нас про те, що для вирішення питання в подальшому необхідне фінансування з держбюджету. Управління культури та туризму ОДА обіцяло подати пропозицію, щоби включити театр до списку об’єктів, які фінансуватимуться з держбюджету. Додавалося зауваження, що цей перелік формується у четвертому кварталі поточного року. Сумно, але цей список так формується з… 2005 року і постійно у четвертому кварталі. Так театр і не включено до цього списку. Мінкультури повідомляє, що ми маємо фінансуватися з обласного бюджету. Скільки це може тривати? Ми звертаємося із проханням виділити кошти, а нас просять звернутися наприкінці року. Ми звертаємося наприкінці року, а нам кажуть, що все буде плануватися у наступному. Під кожним зверненням я пишу "негайно", але цього ніхто не помічає!
Грибок у театрі вже видно на рівні першого поверху. Про це повинні знати усі люди. Треба зробити хоча би щось, аби будівля не руйнувалася!
– 2007 року була затоплена тиристорна (регуляторна сценічного освітлення, яка знаходиться у підвалі – ред.). Рівень води був 1,1 метра. Пожежники відкачували воду вісім з половиною годин, – пригадує Ю. Марчак. – Після цього біля театру були зроблені каналізаційні роботи. Також обласна влада виділила гроші на ремонт та удосконалення тиристорної. Але у нас немає нормального освітлення. 2007 року нам треба було 558 тисяч гривень, щоби вирішити проблеми з освітлювальною апаратурою. Сьогодні треба вже 1,65 мільйона гривень.
– За кошти меценатів здійснено ремонт сидінь у залі (130 тисяч гривень), покращили механіку сцени. Наші працівники самі фарбували цоколь, – говорить Юрій Марчак.
– Коли йшов працювати до театру, гадав, буду грати на сцені, – зауважує Юрій Михайлович. – А довелося стати інженером, енергетиком, газовиком, будівельником… Глядачі не здогадуються, у якому скрутному становищі театр. Виглядає театр зовні вражаюче, ну, відремонтували фасад, то і все добре…
Валерія ЧОРНЕЙ
