Учень 8-А класу школи №19 Назар Карнась вишиває вже три роки. Свої картини хлопець дарує рідним та близьким.
До редакції "МБ" Назар прийшов з мамою Мар’яною. Приніс три свої картини.
– Це я вишив голубі дзвіночки і різнокольоровий горошок, – пояснив хлопець. – Ці дві картини подарував дівчині свого старшого брата Наталці. Незабаром вони одружуються. Коли брат Саша дізнався, що я вишиваю, спочатку досить скептично поставився до мого захоплення. Мовляв, не хлопчача це справа, краще грай у футбол. Але коли він побачив мої роботи в рамці, похвалив мене. Сподобалися вишиті квіти і Наталці. Після цього вона теж почала вишивати. Спочатку я соромився і нікому не розповідав про своє заняття. Але якось до нас додому прийшов мій друг і побачив, що я вишиваю. Подивився і сказав, що в мене непогано виходить. Заспокоїв, що не лише дівчата повинні цим займатися. Більше ніхто в класі не знає про мої вишивки. Та, напевно, незабаром дізнаються, бо я беру участь в обласній виставці "Вишиваний дивотвір". Та я вже не соромлюся свого захоплення. Нехай знають. Що в тому поганого? На виставці будуть три мої роботи – "Білочка на гілочці", "Іриси" і "Молитва". Дуже люблю вишивати різні квіти. Біля нашого будинку їх дуже багато. А в моїй кімнаті на підвіконні стоять вазони фіалок, за якими доглядаю. Хотів би їх також вишити і повісити цю картинку в себе на стіні. Коли сідаю вишивати, забуваю про все на світі. Вишивання мене заспокоює. Якось я поламав ногу, і вона дуже боліла. Тоді я почав вишивати і автоматично забув про свій біль.
– Три роки тому син підійшов до мене і попросив дати шматок канви та показати, як вишивати хрестиком, – розповіла Мар’яна Василівна. – Сама я вже давно вишиваю. Назар – шульга, я не знала, як навчити його тримати голку в лівій руці. Отож довелося йому самотужки освоювати це заняття. Спочатку не все вдавалося, але він настирливий – доки не навчився правильно вишивати, не відступився. Траплялося, ночами не спав. Заходимо до нього в кімнату, а там горить світло і Назар з голкою в руках сидить над полотном. Кажемо, щоби лягав спати, а він просить ще годинку, бо хоче закінчити квітку. Він взагалі у нас майстер на всі руки – все вміє робити. У нас є міні-тракторець, то син робить ним на городі: оре, саджає, прополює, копає. Сам ремонтує його. Дідусеві допомагає на пасіці.
– Це ще одне моє захоплення, – каже Назар. – Дідусь брав мене із собою на пасіку, яка знаходиться в лісі, ще маленьким, тому добре знаю, як обходитися з бджолами. Часто ми були там по кілька днів, ночували, варили на вогнищі їсти. Коли йду до бджіл, одягаю маску. Хоча не раз вони мене жалили. Знаю, як ловити рої. Ми з дідусем вже багато їх піймали. А ще я дуже люблю збирати гриби. Знаю таких шість місць. На одному можу знайти шість-сім білих грибів.
Назар зізнався, що мріє вишити дідусеву пасіку в лісі. Для цього він сфотографує її і попросить дизайнера зробити з фото схему вишивки. "Вишиватиму всю зиму, – каже хлопець. – Картина буде великою, може, встигну до весни. Подарую її дідусеві".
Надія БУДНА
