«Малюю писанки з чистими думками»

Гарного сонячного дня ми завітали на обійстя 56-річної Одарки АНДРЮК, яка мешкає на околиці Банилова. На подвір’ї біля сараю лежало декілька мішків із перебраною картоплею – господарі вже приготували насіння для веснування на городі. Про те, якою буде цьогорічна весна, тут же вели мову чоловік писанкарки та його мати.
А в літній кухні кипіла інша робота: Одарка Юріївна "ворожила" над свіжими яйцями. Тримала в руці пензлик і виводила хитромудрі лінії на кожному яйці. Працювала нібито не напружено, принаймні, лінії були чіткими. А про зосередженість і напругу свідчили очі майстрині, які уважно спостерігали за роботою рук. Зауважую, що легко у неї виходить.
– А ви спробуйте, чи легко! – усміхається Одарка Юріївна, і простягає мені яйце і пензлик.
Повільно ділю яйце на чотири частини: від незвички лінії виходять кривими і неоковирними. Мабуть, не одне яйце треба розмалювати, щоби воно стало справжнім художнім витвором.
Варені чи печені яйця розписує
бджолиним воском
– Знаєте, я теж не відразу навчилася писанкарства, – розповідає жінка. – Навчилася у своєї вже покійної матері, Марії Миколаївни. Перед Великоднем односельчани нанесуть їй стільки яєць, що вона не встигає їх розмальовувати, то мусила я їй допомагати. Ледь переступлю поріг зі школи, а мама вже чекає. Так і навчилася. До того ж, малювали залюбки. Пам’ятаю мамині настанови: братися за роботу після молитви, і в голові повинні бути лише чисті помисли, бо якщо цього не дотримуватися, писанки матимуть нечіткий візерунок. А ще оповідала, що перші писанки малювала Мати Божа і дарувала їх Пілатові, аби той змилостивився над її сином. Малюнки обираю сама, здебільшого ті, які перейняла від матері, хоча, безсумнівно, інтерпретую щось і від себе.
Технологія виготовлення писанки в Одарки Юріївни така. Варені чи печені яйця розмальовує бджолиним воском. Коли він застигає, занурює яйця у три фарби – світло-жовту, оранжеву та темно-червону. Після кожної операції знову наносить віск. Найпопулярнішою є писанка під назвою "Великдень": вражає мереживом різного гатунку хрестиків. А ще є писанки "Сорок клинців", "Великодній рушник" та низка інших.
Колись газдині
майже в кожній хаті
робили писанки
– Як правило, свою роботу над писанками розпочинаю за два з половиною – два тижні до початку Великодня, – продовжує Одарка Юріївна. – Траплялося, що до тисячі писанок розписую. Вже зараз розмалювала понад 400 яєць: односельчани приносять і замовляють. Колись старі газдині майже в кожній хаті до Пасхи малювали писанки, зараз мало хто вміє це робити. Хоча попит на писанки щороку зростає. Тому, мабуть, варто було би, щоб у школах запровадили відповідні гуртки для дітей. Тішуся, коли до мене приходять у гості мої внучки Ганнуся та Оленка. Дівчатка люблять мені допомагати й мають хист до цього ремесла. Як і до художньої вишивки, адже навчилася вишивати ще в другому класі. Десятки рушників, серветок, сорочок вимережала за свій вік. Нині вже темп не той, погіршився зір, доводиться працювати в окулярах. Але, незважаючи на втому, перед кожним Великоднем беруся за пензлик.
За словами Одарки Андрюк, у Банилові газдині обов’язково несуть писанки святити до церкви, дають їх замість грошей під час мирування, адже писане яйце є символом не лише миру, а й здоров’я та безкінечності життя.
Василь ГРИНЮК