На Великдень одягають вишиванки і кожному печуть по пасці

Уже вп’яте святкуватимуть Великдень у будинку сімейного типу родини Мартинюків, де виховується десятеро дітей – двоє власних і восьмеро прийомних. Проте батьки не люблять робити такий поділ, кажуть, що всі їхні, всі рідні – семеро доньок і троє синів. Велика дружня сім’я розповіла кореспонденту "МБ", як готується до Великодня.
Дівчата вродливі,
бо вмиваються водою з писанками
Двоповерховий будинок на вулиці Каштановій тішить око веселим салатовим кольором, який зливається з весняними барвами саду на подвір’ї, де вже зацвітають абрикоси. Двері відчинені, тому вільно заходимо до будинку. Дівчатка запрошують до своєї кімнати, хваляться ремонтом, який робили нещодавно разом із батьками: допомагали їм клеїти шпалери, мили та витирали все. На дивані, ліжках та кріслах розкладено вишиті сорочки. "Ми всі маємо такі вишиванки – і дівчата, і хлопці, – пояснює дев’ятикласниця Наталка. – Нам їх вишила бабуся. А мама сама пошила для дівчат сім сорочок, стилізованих під український народний одяг. Одягаємо їх на виступи та свята".
– У мене є маленький кошик, в якому я несу святити паску, а тато має великий, – щебече другокласник Іванко. – Кладу туди маленьку пасочку, яку пече мама, писані яйця, банани, мандарини, ківі, цукерки. Знаю молитву, яку треба казати у церкві. Йдемо туди всі, коли на вулиці ще темно. Потім вранці сідаємо за великий стіл, молимося. Спочатку тато ріже яйце і дає всім по шматочку. А потім вже їмо ковбасу, сало, шинку, до яких мама тре хрін. Від нього трохи печуть очі, але я все одно його їм.
Писанки і крашанки у цій родині малюють дівчата – як фарбами, так і в цибулиному лушпинні. А в четвер мама Анжела пече багато пасок: кожному – по одній, ще й для бідних. "Усі дівчата крутяться на кухні біля мене і намагаються чимось допомогти, – сміється пані Анжела. – Приносять мені молоко, масло, яйця, борошно, мастять бляшанки. А ще прикрашають паски – плетуть із тіста косички, роблять хрестики та квіточки. Хлопці в цей час прибирають на подвір’ї, годують поросят та курчат. Великодній кошик складаємо в суботу ввечері всі разом. Напередодні купаємося, одягаємо все нове та чисте. Спочатку кладемо в кошик паску, а зверху все інше – шинку, сало, кільце ковбаси, сир, масло, писанки і крашанки, прикрашаємо зеленню. Всю ніч напередодні Великодня діти не сплять, чекають, коли підемо до церкви. Вона знаходиться неподалік нашого будинку, тому чути, як правиться Служба Божа і співають прихожани. До церкви йдемо всі разом, а потім так само дружно повертаємося після освячення паски додому. Вітаємо одне одного з Великоднем, обіймаємося та цілуємося, кажемо: "Христос Воскрес!", молимося і сідаємо за стіл.
Усі дівчата в родині Мартинюків дуже вродливі. "Це тому, що вони вмиваються крашанками і писанками, – цілком серйозно запевняє мама Анжела. – Вранці у поливаний понеділок набираємо в миску води, кладемо туди посвячені писанки та крашанки, і всі дівчата вмиваються. А потім цю воду виливаю під квітуче дерево".
Багатодітний батько мріє про онуків
У родині Мартинюків дуже люблять відзначати всі сімейні свята – дні народження, ювілеї. "Цього року нашому татові Василеві першого березня виповнилося 40 років, то ми подарували йому українську булаву і посвятили його в гетьмани, – Іванко демонструє подарунок. – Тепер він гетьман нашого козацтва, а мама – гетьманша". Особливо подобається дітям святкувати першого вересня день весілля своїх батьків. Цього року відзначатимуть 20-річний ювілей їхнього подружнього життя, тому вже відтепер готують різні сюрпризи та подарунки.
Найстарша серед дітей Аня навчається в медичному коледжі, Наталка – у математичному ліцеї №1, Василь закінчує одинадцять класів, мріє вступити до університету і стати екологічним інспектором. Інші відвідують школу №37. "Дуже щаслива, що моїх дітей всюди хвалять, мовляв, вони такі ввічливі та виховані, вітаються з усіма, – каже пані Анжела. – Усі наші діти – надзвичайно артистичні, люблять виступати на різних заходах, самі складають сценки, співають і танцюють. Семеро брало участь у конкурсі "Промінь надії", де Діана виграла гран-прі й телевізор".
– Намагаємося привчити своїх дітей до всілякої роботи, виховати у них почуття обов’язку, бо в житті їм це згодиться, – переконаний тато Василь. – Разом саджаємо город, доглядаємо за господарством. Хто годує кроликів, хто вигулює вівчарку. Маємо невелику пасіку і ставок, де запустили рибу.
Анжела і Василь Мартинюки мріють звести для своїх дітей будинок, де вони могли би проживати разом, заводити власні сім’ї. "Не хочемо дітей розлучати, бо вони, наче рідні брати і сестри. Якщо когось образять у школі, всі кидаються на кривдника, – тішиться глава великого сімейства. – Головне наше досягнення з дружиною, що діти тримаються за нас і одне одного. Таке нечасто буває навіть між рідними дітьми. Нас із Анжелою вони з перших днів називають мамою і татом. Але з дітьми треба бути чесним і ставитися до всіх однаково, бо фальші вони не пробачають. Хочу дочекатися того дня, коли у моїх дітей будуть власні сім’ї, і стіл доведеться робити вдвічі, а то й втричі довшим, ніж зараз".
Надія БУДНА