За тиждень до Великодня, 12 квітня, православні і греко-католики святкуватимуть Вербну неділю. Люди вшановують вхід Господній у Єрусалим. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом та пальмовим гіллям. Відтоді на згадку про цю подію віруючі несуть до церкви зелені гілочки. У нас таким деревом стала верба (відображення особливостей нашої природи).
Згідно з народними повір’ями, освячена верба володіє магічними властивостями. Вона відвертає бурю, грім, а якщо її кинути в полум’я – гасить пожежу. Освячена верба має цілющу та очисну силу: відваром з неї вмиваються та лікуються. Коли навесні вперше виганяють худобу на пасовисько, беруть освячені гілочки верби, щоби до тварин не чіплялася різна нечисть. У народній медицині її використовують для лікування головного болю, гарячки та пропасниці.
Освячені гілочки верби кладуть за образами, саджають на городі. Якщо ж проросте, то, коли є неодружений хлопець чи дівчина, вони обов’язково одружаться. За народними віруваннями, у Вербний тиждень не можна сіяти коноплі і городину, бо будуть ликуваті, як верба. Не сіють у цю пору і буряк, бо буде гіркий. Вербовими гілочками розпалюють у печі, коли печуть паски. А хлопці й дівчата б’ються вербою, примовляючи: "Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко".
Від Вербної неділі починають активну підготовку до Великодня: розписують писанки, начиняють ковбаси, випікають паску, роблять солодку сирну бабку. На Страсний (чистий) четвер кожна господиня намагається принести з церкви запалену свічку. Нею випалюють хрести на стелі й дверях, сподіваючись захистити дім від злих духів. (В. Чорней)
