«Я – не «зубрилка»

Відмінники – це гордість батьків та школи, їхні фотокартки висять на дошці пошани. Але є й зворотний бік медалі: такі учні іноді стають об’єктом заздрощів і навіть насмішок ровесників. Мовляв, зубрилка нічого більше не бачить, окрім своїх книжок… Як живеться розумникам, ми запитали в учнів чернівецької школи №12 – Ірини, Крістіни та Вадима, які є відмінниками і претендують на золоту медаль.
– Бути відмінницею – нескладно, – вважає 10-класниця Ірина ВОДЯНКА. – І я – не зубрилка! Не сиджу безперервно над книжками, просто на уроці намагаюся зрозуміти те, що пояснює вчитель. Вдома повторю вивчене, і цього мені достатньо. Хоча інколи вчителі підтягують мені оцінки, знаючи, що я претендую на медаль. Відвідую музичну школу, там також добре навчаюся. Зі шкільних предметів мені найбільше до вподоби українська мова, відповідно, і знаю її найкраще. У класі до мене ставляться нормально, часто просять дати списати. Відмінникам легше у майбутньому навчатися у вузах, працювати, а також вчити власних дітей… Щоби стати відмінником, потрібне бажання, а також необхідно бути уважним на уроках і розуміти предмет. Зубріння нічого не дасть. На жаль, розум у людях сьогодні рідко цінується, усе вирішують гроші. Загалом я звичайна дівчина, така ж, як і всі: ходжу на дискотеки, фарбуюся, модно одягаюся, зустрічаюся з хлопцем.
– Деякі предмети справді добре знаю, – зізнається 11-класниця Крістіна ШЕМАНСЬКА. – Але не все можна знати однаково добре. Найлегше мені дається українська мова. Не люблю точних наук, хоч і розумію їх. Я нічого не вчу вдома! Головне – слухати на уроці. Однокласники гадають, що я вдома тільки те й роблю, що вчуся. А насправді я вдома майже ніколи нічого не вчу. Просто сиджу на уроці і уважно слухаю вчителя, записую його пояснення. А ще завжди роблю додаткові завдання.
У класі є група хлопців, за яких я "відповідаю", тобто повинна дати їм списати на контрольній. Точніше, у мене списує лише один хлопець, який поширює "інформацію" серед інших. Усі вважають мене дуже розумною, але я про себе іншої думки. Взагалі відмінником бути добре: відчуваєш свою перевагу над іншими, і взагалі, багато знати – це цікаво. Хочу вступити на факультет іноземних мов на спеціальність англійська мова та література. Для цього мені потрібно скласти тестування з англійської.
11-класника Вадима ВОЛОДЬКА вважають найрозумнішим хлопцем у класі.
– Люблю математику, – каже Вадим. – Складними для мене є українська мова та література. Там треба читати, а я це не дуже люблю, мені нецікаво. Вдома майже нічого не вчу, хіба що розв’язую задачі з алгебри. Мені достатньо у школі послухати вчительку і я вже все розумію. Взагалі мені нескладно бути відмінником. Головне – мати хорошу пам’ять. По сусідству зі мною живе дівчинка. Вона ніколи не гуляє. Лише сидить вдома, вчиться, читає, до комп’ютера не підходить… Це неправильно. У мене, наприклад, вистачає часу і на розваги, і на навчання. Ходжу і на дискотеки, і з дівчиною зустрічаюся. У майбутньому мрію стати програмістом.

Що думають про відмінників "невідмінники":
Олександр ГРИЦИНЮК, 11 клас:
– Собі відмінник, звичайно, робить добре, але класу він не завжди приносить користь. Наприклад, тоді, коли однокласники хочуть гуртом прогуляти урок, а він залишається. А потім усім через нього дістається. Деякі відмінники ще й не дають списувати. Більшість із них – зубрили. Часто людина може не дуже добре вчитися у школі, але у житті тямити. Розум повинен бути у кожної людини, але гроші – це насамперед. Взагалі я з відмінниками товаришую, особливо перед контрольними.
Галина МАРКІВ