«Завдяки ранковим прогулянкам я схудла на 19 кілограмів!»

Вранці парк "Жовтневий" нагадує стадіон – там бігають десятки людей. Пенсіонери дихають свіжим повітрям і оздоровлюються, хлопці підтримують фізичну форму, а дівчата скидають зайві кілограми. О 08.00, коли я прийшла до парку, там було майже 20 людей. Дехто проходжувався у швидкому темпі, інші вигулювали собак. Кілька дідусів робили вправи, розмахували руками, присідали, віджималися, опираючись на дерево... Залитий сонцем парк, не чутно галасу, лише співають пташки… Як мені пояснили, я прийшла запізно – о 06.00-06.30 тут буває значно більше людей. Із двома жінками, які йшли швидкою ходою, я вирішила поспілкуватися. Доки з ними долала одне коло, відчула, що стало гаряче. "Це ще ми повільно йдемо, щоби ви за нами встигли", – кажуть жінки.
"Ходжу до парку
і в дощ, і в сніг,
і в ожеледицю"
– Бігаю в парку вже десять років, – розповідає Світлана Миколаївна. – Точніше, не бігаю, а швидко ходжу півтори-дві години. Загалом виходить 9-10 кілометрів! Вирішила зайнятися фізкультурою, бо хочу покращити здоров’я. А ще це чудова можливість побувати на природі, послухати спів пташок, поспілкуватися зі знайомими, подивитися, як восени опадає листя, взимку падає сніг, а навесні усе розцвітає… Ходжу до парку в будь-яку погоду – і в дощ, і в сніг, і в ожеледицю. Якщо дуже слизько, одягаю на кросівки шкарпетки і так ходжу. Встаю о 04.00-05.00. Спорт вимагає жертв. Лежнем тут не будеш. Взимку, коли день короткий, доводиться гуляти з ліхтариком, бо парк не освітлюється, у цю пору о 07.30 тут темно і лячно. А ще побоююся безпритульних собак, яких тут багато. Вони інколи ганяються за людьми. На мене поки що не нападали. Зате завдяки ранковим прогулянкам я схудла на 19 кілограмів! У цій ваговій категорії тримаюся вже чотири роки. Колись важила 82 кілограми, а тепер – 63! Звісно, потрібна й дієта – після 18.00 рот треба "закривати". Тривалі прогулянки – це чудово, особливо тоді, коли сидиш на роботі в офісі по вісім годин. Мої ноги завдяки фізкультурі накачалися!
– А ще Світлана виглядає на 10 років молодшою, – додає подруга Наталя. – Своїм прикладом вона надихнула і мене. Ми дивуємося, що у цьому мікрорайоні стільки будинків, а людей у парку досить мало. Усі вранці сплять. Серед постійних "спортсменів", які бігають у парку – 10-15 жінок і стільки ж чоловіків. Серед них більшість – старшого віку. А молодь якщо прибігає, то це зазвичай дівчата, які навесні хочуть підправити фігурку. Такі собі метелики – попурхають та й зникають потім.
"Маю високий тиск, але фізкультура допомагає добре почуватися"
– Ходжу сюди вже 39 років, відколи цей парк створили, – каже 86-річний Лев Савелійович. – А до того бігав в іншому місці. Змусили мене зайнятися спортом мої численні болячки. Хочу їх втихомирити. Намагаюся приходити сюди щоранку і присвятити фізкультурі хоча би годину. Якщо вже дуже прихопить хвороба, сиджу вдома. Раніше бігав за будь-якої погоди, але цього року інколи нездужаю. Прокидаюся о 06.30, взимку трохи пізніше, бо темно. Від бігу здоровішим, може, й не став, але й хворобливішим – також ні.
– Бігаю парком з того часу, відколи він тут є – з 1972 року, – стверджує Людмила Денисівна. – Допомагає – бачите, як я тримаюся?! Бігаю, бо хочу стежити за собою, а ще – щоби підлікуватися, у мене безліч болячок. Маю високий тиск, але фізкультура допомагає добре почуватися. Раніше бігала, тепер більше ходжу. Головне те, що я перебуваю на свіжому повітрі! А ще можна поспілкуватися – мені всі люди тут знайомі. Ходжу парком не менше години-півтори, за цей час "намотую" по 10 кіл.
Галина МАРКІВ