«Якщо поголю вуса, мене перестануть любити дівчата!»

З народним артистом Павлом Зібровим кореспондент "МБ" поспілкувалася після його ювілейного концерту в Чернівцях у гримерці.
"Вірним бути дуже важко, тому що спокус багато"
– Павле, як розпочиналася ваша кар’єра співака?
– У трудовій книжці я як співак записаний з 30 років. А взагалі з 15 років співав у вокально-інструментальному ансамблі "Явір", який ми з товаришами створили у дев’ятому класі. А з 20 років уже професійно заробляли гроші.
– Ви вмієте і грати, і співати. Що вам більше до вподоби?
– Кожен інструмент, яким володіє людина, приносить користь. Вмію грати на акордеоні, баяні, гітарі, бас-гітарі, фортепіано, контрабасі, сопілці і навіть на басі-геліконі. Навчився на ньому грати в армії за три дні, бо там не було струнних інструментів, а лише духовий оркестр. Хоч той бас було важко носити і губи від нього робилися здоровенні, але все-таки це було краще, ніж марширувати, копати і бігати кроси по п’ять кілометрів. Я навчався у дуже хорошому закладі – десятирічній київській музичній школі для обдарованих дітей імені Миколи Лисенка, у якій викладацький склад був один із найкращих у Радянському Союзі. Зараз там уже трішки не так, бо багато педагогів виїхало. 80 відсотків із них, до речі, були євреями. Євреї – це, я вам скажу, найкращі педагоги. У мене був викладач по класу віолончелі, якого потім забрали в Ізраїль, він там виховав чимало лауреатів міжнародних конкурсів.
– Довкола вас багато гарних дівчат. Чи вдається зберігати вірність дружині?
– Ну… інколи трапляються "холості вистріли", звичайно… Всіляке в житті трапляється. Взагалі бути вірним дуже важко, тому що спокус багато – на гастролях, у потягах, де завгодно. Жінки заглядаються на мене. Можливо, Павло Зібров їм подобається як відома людина, співак, "дамський угодник", який може сказати комплімент, покрутити вусами. Але це – робота. Це те саме, що запитати гінеколога, чи йому хочеться ще зустрічатися з жінкою після того, як він за увесь день стільки всього перемацає, передивиться. Я відділяю роботу від справжнього.
"Вуса – це Божий провідник, талісман"
– Ви уявляєте себе без вусів?
– Вперше мене змусили поголити вуса в армії. Я тоді дуже переживав через це. А у 34 роки, залицяючись до своєї майбутньої дружини Марини, вирішив зробити їй приємність і знову поголив вуса. Вона тоді саме на кілька днів поїхала до Москви, і ось я її зустрічаю на пероні. Марина пройшла повз мене метрів п’ять, потім повертається і з жахом на обличчі вигукує: "Я тебе не впізнала! Ти – зовсім інша людина! Я тебе знати не хочу". Аж доки вуса трохи не відросли, вона мене до себе не підпускала. Безумовно, без вусів людина дуже змінюється. На українській естраді майже всі співаки – безвусі. А я звик бути з вусами. Здається, якщо їх поголю, мене перестануть любити дівчата, я не зможу писати мелодії, які мені дає Господь… Вуса – це Божий провідник, талісман.
– Як ви вмовили Анастасію Волочкову знятися у вашому кліпі "Странная любовь"?
– Настя дуже вередлива з приводу того, у чиєму кліпі зніматися. Вона каже: "Я не хочу нікому робити славу". Відмовила і Кіркорову, і Баскову. А я вислав їй свої кліпи і музику. Вона прослухала їх аж через місяць, ледве її знайомі вмовили. Коли я їй зателефонував, вона сказала: "Павле, я для себе вас відкрила як композитора і мелодиста!" З того часу ми й заприятелювали. Нещодавно Волочкова приїжджала до Києва зі спектаклем "Шахерезада", ми разом вечеряли у японському ресторані, я її проводжав аж до купе потяга. Не помітив, як потяг рушив, тож довелося на ходу вистрибувати з нього, мало не полічив головою стовпи. Це було так кумедно! Настя гадала, що у неї потяг о 01.30, а виявилося, що о 23.00. Тож ми примчали на вокзал, носильників ніде немає. А у Волочкової дві валізи з театральними речами, 15 букетів. Я побіг шукати міліцію, і по рації на весь центральний вокзал оголосили, що потрібні носильники. На московський потяг ми встигли за три хвилини. Одного разу ми з Настею випадково зустрілися в одному з готелів у Дубаях (Об’єднані Арабські Емірати). А на моє 50-річчя вона подарувала мені букет, який стояв 10 днів! Ось яка у неї енергетика.
– Якщо би ви перестали співати, чим би займалися?
– Якщо, не дай Боже, мене колись підведе голос, я стану композитором. Тим більше, на мої пісні є замовлення. 30 виконавців співає пісні Павла Зіброва! Серед них – Таїсія Повалій, Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Наталка Могилевська, Гарик Кричевський, Олександр Тищенко, Алла Кудлай, Тамара Гвердцителі, Йосип Кобзон, Олена Корикова.
Галина МАРКІВ