На чернівецьких вулицях частенько можна зустріти бежеву "Побєду" у досить непоганому стані. Власник раритету Василь Юрієнко – автомобіліст із більш ніж 30-річним стажем.
Пан Василь розповів про свій витвір радянського автопрому, 1954 року випуску.
За 32 роки –
один капремонт
– Купив "Побєду" 1976 року, як тільки одружився, – згадує пан Василь. – Із Чернівців виїжджав один єврей – він і продав мені авто за чотири тисячі рублів. За п’ять із половиною тисяч тоді можна було придбати нормальні "Жигулі", та я не хотів.
– Моя "ластівка" "їсть" по місту 10 літрів на 100 кілометрів. А по трасі навіть менше, – каже Василь Юрієнко. – І все завдяки тому, що я поставив 16-ти дюймові колеса і чотириступінчасту "волговську" коробку передач. Бо рідна триступінчаста коробка не практична – двигун з’їдає більше 15-ти літрів.
Впродовж 32-ох років експлуатації "Побєду" лишень раз капітально ремонтували. Воно й не дивно, бо ж метал для цих машин, за словами автолюбителя, імпортували з Англії, а всі з’єднання на кузові ретельно заливали свинцем.
– Я дещо підварював, фарбував, але "броня" дуже хороша, – стверджує автомобіліст.
Пан Василь ще за часів СРСР побував в Угорщині – їздив до друзів.
– Їхали ми з товаришем. Він на "Ладі", я – на "Побєді", – розповідає автолюбитель. – На підйомі я його обійшов – притиснув до сотні, а то й більше. Він мене обігнав вже під час спуску – не знаю, яким чином, але "розкочегарив" десь до 150 кілометрів на годину. Даішники мене зупиняють рідко, бо їжджу за правилами. А якщо й зупиняють, то через цікавість до раритету. "Круті" часто поступаються дорогою – поважають.
Сидіння, як дивани, можна без проблем виспатися
Україну Василь Юрієнко
об’їздив на "Побєді" вздовж і впоперек: Крим, Закарпаття, Харківщину…. Проводив за кермом "хрущовського сучасника" (авто побачило світ через рік після смерті Сталіна, в часи правління Микити Хрущова – ред.) по 10 годин без перерви. Частенько доводилося ночувати в дорозі.
– Це нескладно, – запевняє чоловік. – Сидіння, як дивани. Можна без проблем виспатися.
Рівень тогочасного комфорту "трудящих автовласників" не важко оцінити, заглянувши в салон автомобіля. Сидіння, справді, м’які і широкі (як передні, так і задні). Ці, в прямому розумінні, дивани не мають бокової підтримки. Зате простору в салоні (на відміну від сучасного "бюджетного" автопрому) – хоч відбавляй! Багажник порівняно невеликий. Зате, якщо забрати спинку заднього сидіння і скласти спинку переднього, виходить простір – від панелі приладів і до кришки багажника! Ну, чим не повноцінний "універсал"?
Сідаємо за кермо. Воно від "Варшави" (польського аналога "Побєди"). Панель приладів залізна (як у військових "бобиків"). Є в наявності величенького діаметру спідометр з максимальною позначкою "120 км/ч" …
– Буду її продавати. А їздити – на "Волзі", яку скоро доведу до пуття, – каже Василь. – За "Побєду" маю надію вторгувати не менше восьми тисяч доларів – такі машини тепер цінують. Уже покупці почали цікавитися…
Роман МАРЕНІН
