З єзуїтського костелу "Найсвятішого Серця Ісусового" вже вивезли майже половину державного архіву Чернівецької області. Всього тут зберігалося до півтора мільйона цінних історичних документів австрійського, румунського та радянського періодів. А це 35 тисяч коробок – 900 тонн вантажу. Коли переїзд архіву в нове приміщення на вулиці Текстильників завершиться, костел передадуть релігійній громаді, яка займеться його ремонтом.
– До кінця цього року повинні перевезти все, – запевнив директор державного архіву області Дмитро ЖМУНДУЛЯК. – Проте назвати конкретної дати не можу. На те є низка причин. Найголовніша – у новому приміщенні може не вистачити місця для всього архіву. Хоча умови там, звичайно, кращі, ніж у костелі. Я вже не кажу про аварійність приміщення, яке капітально не ремонтувалося понад сто років. Останні чотири роки воно зовсім не опалювалося. Раніше ми отримували тепло від котельні одного з корпусів медуніверситету. Але відколи в навчальному закладі встановили автономне опалення, архів відключили від теплопостачання. Хоча, відповідно до стандартів зберігання архівних документів, температура повітря у приміщенні не повинна бути нижчою за 18 градусів тепла, а вологість не перевищувати 50-60 відсотків. Взимку мерзли і застуджувалися наші працівники. У костелі не було пожежної та охоронної сигналізації, що недопустимо.
Тим часом на переїзд архіву з нетерпінням очікує римо-католицька громада, якій обіцяють передати костел. Адже споруда потребує негайного порятунку, і кошти на ремонт віряни вже знайшли. Тоді і місто отримає відновлену унікальну пам’ятку.
– Ми не втрачаємо надії, що незабаром із приміщення костелу повністю вивезуть обласний державний архів і костел буде передано громаді римо-католицької церкви, – зізналася голова комітету парафії "Найсвятішого серця Ісуса", докторантка Люблінського католицького університету Інна КЕЛЛЕР. – Уже дванадцять років ми намагаємося повернути собі приміщення костелу. Куди тільки не писали і до кого тільки не зверталися. Декілька разів обласна рада приймала рішення про передачу, яке не виконувалося, тому що не було готове нове приміщення. Щоправда, училище мистецтв імені Сидора Воробкевича надало нам три кімнати у приміщенні, яке колись належало до костелу. В одній із них ми обладнали каплицю, де по неділях проводимо Богослужіння і молимося за повернення нашій громаді костелу, який невпинно руйнується. Ще рік-два – і він впаде. Церква повинна належати віруючим, і вони повинні тут молитися. Бо саме для цього її було споруджено. Адміністрація архіву не називає термінів, коли перевезе все. Але чим швидше це буде зроблено, тим скоріше можна буде розпочати ремонт. На ремонт костелу потрібні чималі кошти, і він триватиме не один рік. Уже є спонсори та міжнародні організації, які готові взяти на себе всі витрати. Щойно вивезуть архів, спеціалісти одразу ж розпочнуть підрахунки та заміри. Якби нам передали костел ще 2000 року, як планувалося, до цього часу ремонт уже би повністю закінчили. (Надія Будна)
