Про проблему міських вбиралень не захотів говорити жоден із міських чиновників, до кого ми зверталися. Або ж нас намагалися переконати, що такої проблеми не існує. Тож ми вирішили самі дослідити тему.
У нових районах – жодної вбиральні
Долічили до десяти – і на цьому рахунок обірвався. Чотири громадські вбиральні в центрі міста, три – в центральному парку, по одній – біля "Рязані", на автовокзалі та залізниці. Лише дві – на площі Філармонії та в кафе "Літо" – збудували нещодавно. Решта дісталася нам у спадок від радянських часів. Кажуть, десь у Садгорі є ще дві дерев’яні будки, до яких ми не дійшли.
У нових мікрорайонах немає жодної громадської вбиральні: ні на Червоноармійській, ні на Південно-Кільцевій, ні на Головній, ні на бульварі Героїв Сталінграда, ні на проспекті Незалежності, ні на "Гравітоні"… У цей список можна включити ще сотні вулиць, де ми б не радили чернівчанам довго гуляти.
"Ключ від туалету – у директора"
Якщо за кордоном можна спокійно зайти до туалету будь-якого закладу – магазину, перукарні, аптеки, ресторану чи кафе, то в нас потрапити туди можуть винятково клієнти: людину з вулиці не пропускають. І не допоможуть жодні вмовляння, навіть пропозиції заплатити. У цьому ми пересвідчилися, обійшовши з метою експерименту декілька закладів у центрі міста. До банку не пропустив охоронець, у перукарні сказали, що пускають тільки своїх клієнтів, у магазині переконували, що ключ – у директора, в ресторані взагалі нічого не пояснили - просто відмовили. До 600-річчя Чернівців міська влада видала спеціальне розпорядження, щоби всі заклади пропускали у свої вбиральні людей під час ювілейного святкування. А ось київська влада видала постійнодіюче розпорядження про це.
Туристи лякаються наших вбиралень
Втім і наявні громадські туалети, м’яко кажучи, не дотягують до цивілізованого рівня. Нещодавно директор одного туристичного агентства розповіла, що іноземні туристи відмовляються приїжджати до нас саме через вбиральні.
- Після наших вбиралень туристів важко зацікавити навіть прекрасною архітектурою, – переконувала жінка. – Якщо комусь із місцевих чиновників натякнеш, що туризм потрібно починати із вбиралень, вони засміють тебе. Можна, звичайно, посміятися, хоча насправді все надзвичайно серйозно. І без сучасних туалетів аж ніяк не обійтися, як не відвертай від цієї проблеми носа.
А гроші не пахнуть!
Усі громадські вбиральні в Чернівцях платні. Щоби потрапити туди та отримати клаптик паперу, треба заплатити від 75 копійок до гривні.
- Бізнес цей хоч і невеликий, та прибутковий, причому не залежить ні від політики, ні від курсу долара, – стверджує приватний підприємець Іван ГРИМАЛЮК, який утримує в Центральному парку дві громадські вбиральні. – Гроші, як відомо, не пахнуть. Я був першим, хто зайнявся цією справою. Придбав нові умивальники, крани, сушарки для рук, мильниці. Та буквально за декілька днів усе поламали або вкрали. У наших людей – дуже низька культура. Тому сучасних європейських вбиралень із ними не зробиш, треба ще почекати. Хоча я знаю чимало людей, які би хотіли зайнятися цим бізнесом, але потрібен стартовий капітал – вісім-десять тисяч доларів. Таких грошей у них немає, а багаті люди не будуть відкривати громадські вбиральні, такий бізнес у їхніх очах виглядає непрестижним.
Нормативи і дійсність
Як розповіла завідувачка відділення комунальної гігієни міської санепідемстанції Оксана ЖУК, у своїй роботі СЕС послуговується нормативними документами, розробленими ще за радянських часів, 1972 року, та Державними будівельними нормами забудови населених пунктів 1992 року. Згідно із санітарними нормами 36-річної давності, громадські вбиральні повинні розташовуватися на всіх площах, біля вокзалів, на вулицях із інтенсивним рухом, одне слово, у місцях масового перебування людей. На тисячу осіб повинна бути одна кабінка. Якщо взяти до уваги, що в Чернівцях мешкає 245 тисяч осіб, неважко підрахувати, що отих кабінок повинно бути 245. А додайте сюди десятки тисяч студентів та приїжджих. Насправді ж, за нашими підрахунками, кабінок є приблизно 70. У нормативних документах є ще один показник: радіус обслуговування громадської вбиральні повинен становити не більше, ніж 500-700 метрів.
Вбиральні за кордоном
У багатьох країнах 19 листопада відзначають Міжнародний день вбиралень.
У Канаді всі вбиральні – безкоштовні, утримуються за кошти муніципалітету. У кожній є широкі кабінки для інвалідів, спеціальні столики для пеленання немовлят та крісельця, куди їз можна посадити. У вуличних вбиральнях США та Японії можна скористатися Інтернетом, здати аналізи і одразу ж отримати результат. Китайським вбиральням, як і готелям, присвоюються категорії. Наприклад, щоби заслужити чотири зірки, вбиральня має бути оснащена музичною системою, а підлога зроблена з граніту. Лише в Пекіні є 1100 чотиризіркових вбиралень.
Щоби потрапити у вбиральню в японському містечку Косіматі, треба зняти вуличне взуття. Громадські вбиральні в Японії взагалі нагадують палаци, де тихо грає музика і пахне квітами.
У Женеві такі поняття, як шедевр сучасного архітектурного мистецтва і відхоже місце, стали синонімами. Вбиральні спроектовані так, що гармонійно вписуються у міські квартали. (Надія БУДНА)
Голос народу
Чи є проблемою громадські вбиральні у Чернівцях?
Оксана, домогосподиня:
- Звичайно, це проблема. У центрі вбиральні відкриті до 20.00 - 22.00, а потім біжи хіба що в під’їзд. Якось спробувала попроситися у ресторан – не пустили, сказали, що ключ в адміністратора.
Володимир, освітянин:
- Це проблема номер один. Якщо міські мешканці ще зможуть якось викрутитися, забігти до знайомих, то приїжджим – взагалі біда. Ніде немає жодного покажчика, де можна знайти вбиральню. Про це треба кричати, а не просто говорити.
Катя, школярка:
- Ми приїхали з класом на екскурсію в Чернівці. Я не знаю, де знаходиться туалет. Коли треба буде, запитаю у своєї вчительки, може, вона знає.
Галина, пенсіонерка:
- У Чернівцях це дуже велика проблема. Ми стоїмо з вами на Театральній площі, а я не знаю, де тут поблизу вбиральня. На вулиці Ольги Кобилянської зробили такий гарний ремонт, а туалет не передбачили. Там багато ресторанів і кафе, але туди так просто не пустять.
Марина, студентка:
- Вбиралень у місті мало, а ті, що є, в дуже поганому стані. Заплатиш гривню – і страшно заходити туди. Дадуть тобі шматок туалетного паперу, відірваного касиром. Це взагалі не відповідає жодним гігієнічним нормам.
