«Виховання собак стало другою професією»

Юрій Джелеб купив свою першу німецьку вівчарку десять років тому. Відтоді ця порода собак є невід’ємною частиною його життя, а віднедавна це захоплення почало приносити у дім ще й гроші. Мрія про власну собаку здійснилася у Юрія лише у 13 років. На заощадження від новорічних свят та колядок він купив собі цуценя німецької вівчарки, яке спочатку переховував від мами у тумбочці. Зараз собаки Юрія виграють престижні виставки, а за цуценятами приїжджають з різних куточків країни.
– З чого починалося ваше захоплення?
– Мабуть, з фільмів та серіалів про цих дивовижних псів. Завжди дивувався їхнім якостям службового собаки і вірного друга. Також на моє становлення як собаковода вплинула моя перша собака. Вона була дуже довірливою та комунікабельною. На жаль, її отруїли у вольєрі поруч з моїм домом. З того часу почав більше цікавитися собаками, вивчати їх психологію та виховувати у тварин недовіру до людей. Різні люди бувають, можуть вбити собаку лише за те, що він гавкає на перехожих. Я дуже болісно переживав втрату собаки, прийшов до тями тільки через рік. З того часу собаки не покидали мій дім. Переконався, що можу виховувати собак, це й стало моєю другою професією.
– Коли любов до собак переросла у бізнес?
– Це різні речі. Я люблю кожного свого вихованця і мені завжди важко з ними розлучатися. Любов до німецьких вівчарок ніколи не переростала у спосіб заробітку. Не розводжу собак винятково заради грошей, мені просто подобається цим займатися. А бізнес виник сам собою. Купив собі другого собаку, зробив пару. Коли вони дали мені приплід, побачив, що задоволення приносить ще й гроші.
– Тепер ваші собаки чемпіони престижних виставок?
– Я не так давно почав їздити на виставки. Моя вихованка Берта у чотири місяці стала кращою серед німецьких вівчарок в Україні, завоювавши титул чемпіона на виставці у Тернополі 2007 року.
Хоча спершу цей собака не подавав жодних надій на чемпіонство. Я купив його через брак коштів, останню у приплоді. Зазвичай коли люди хочуть придбати хорошу собаку, платять на 20 доларів більше, аби вибрати першими. Мені не було вже з чого вибирати. Та й собака виявився хворобливим. Незважаючи на те, що цуценя було кволим, згодом на виставках отримало оцінку "Велика перспектива".
– На що зважати під час покупки, аби вибрати перспективне цуценя?
– Особисто я приглядаюся на виставках до собак-чемпіонів. Додам, що жодного свого собаку не купив у Чернівцях, за винятком своєї першої вівчарки та й та була польського походження. У нашому місті хороші німецькі вівчарки з родоводом є лишень у однієї людини, яка проживає у Ленківцях.
Щодо природних задатків, то у два місяці собака вже сформувався, тому можна дещо розпізнати по верхній та нижній анатомічній лінії. За чіткістю вираження лобової ділянки можна визначити розумовий потенціал німецької вівчарки. Хоча гарантій ніхто не дасть. Багато ще залежить від правильного харчування та тренінгів. У мене є свій метод купівлі цуценят. Я купую лише жвавих та енергійних. Хвіст у таких собак рухається дуже швидко. Ці пси краще дресируються.
– Як виховати чемпіона?
– Це копітка праця. Для цього треба перемогти не на одній виставці. На різних змаганнях за різних суддів собака повинен довести, що він є кращим представником своєї породи. Не треба боятися представити свою собаку на виставці. Для участі собаки вимагають лише документи на собаку, на транспортування її Україною і за її межами та наявність необхідних щеплень. Решта вже – справа часу та досвіду. Мені також підказували та давали настанови. Є така людина у Чернівцях – Віктор Воланцев. Його собака був чемпіоном Європи. Ця людина готувала мене до виставок.
(А. Бабчук)