В управлінні з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськради відмовляються назвати загальну кількість захисних споруд, посилаючись на державну таємницю. Зате стверджують, що в разі бомбардування, радіації чи хімічних викидів тут зможе заховатися менше десяти відсотків населення Чернівців. Та й ті – під знаком запитання. Адже більшість сховищ, які досі є державною власністю, у жахливому стані – коштів на ремонт та утримання немає.
Обладнання для сховищ у країні
не виготовляють
За словами Володимира САМОЛЮКА, начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради, 90 відсотків захисних споруд знаходяться у пристосованих приміщеннях. Поділяються вони на сховища і протирадіаційні укриття. Перші призначені також для захисту від бомбових ударів, тому обов’язково герметичні. Тут повинні ховатися насамперед керівники області і міста, працівники спецслужб, підприємств і організацій, які працюють під час надзвичайних ситуацій. За нормативами, у сховищі можна перебувати не більше трьох діб. Стільки ж часу потрібно для їхньої підготовки до прийому людей.
– Переважно під захисні споруди перероблялися підвальні приміщення, – розповідає Володимир Самолюк. – За Союзу були підприємства, які виготовляли спеціальне обладнання для захисних споруд, зокрема герметичні двері та фільтро-вентиляційні установки. Зараз в Україні його не виготовляють. Обладнання можна придбати за астрономічну ціну хіба що у підприємств-постачальників з Росії. Проте в нас немає коштів навіть на ремонт сховищ. А їх потрібно хоча би раз на місяць перевіряти та провітрювати. Однак для цього не передбачені ні люди, ні оплата їх праці, хоча захисні споруди не є безгоспними. Кожна належить якомусь підприємству, установі чи організації. Частина сховищ перебуває у комунальній власності – їх утримання покладено на КЖРЕПи. За підрахунками, здійсненими ще 2005 року, лише на косметичний ремонт цих сховищ потрібно було 2,5 мільйона гривень. Зараз ця сума стала ще більшою.
Законодавством передбачено, що всі захисні споруди є державною власністю, приватизації не підлягають і залишаються у розпорядженні Фонду держмайна. Саме з ним укладалися угоди щодо зберігання сховищ та підтримання їх технічного стану. Проте не було визначено механізм, за які кошти це робити.
– Деякі підприємства, скажімо, машзавод, "Розма", хімзавод, ПМК-76, й досі утримують свої сховища у належному порядку, – стверджує Володимир Самолюк. – Та були потужні заводи, які практично розвалилися. Взяти хоча би "Гравітон". Колись тут налічувалося декілька тисяч працівників, а зараз – десь півтори сотні. Зрозуміло, підприємство не може утримувати чотирі великі захисні споруди цивільної оборони. Тому ми залишили лише одну, а три списали та зняли з обліку. Їх дозволили використовувати у господарських цілях. Хоча списати сховища дуже важко.
У сховищі –
бар або магазин
Щоби якось зберегти захисні споруди від руйнувань, три роки тому міськвиконком вирішив надавати дозволи на їх оренду.
– Зараз уже сім сховищ використовують під магазини, склади, виробничі приміщення, – повідомив Володимир Самолюк. – Наприклад, в одному зі сховищ, що на вулиці О. Кобилянської, розміщується кафе-бар "Колесо". Тут зняли герметичні двері, та за необхідності їх можуть знову встановити. Власників про це попередили. Кошти, отримані за оренду сховищ, використовують виключно на ремонт інших. Тому вдалося привести до ладу декілька споруд. Але це крапля в морі, порівняно з тим, що необхідно зробити. Більшість сховищ перебувають у жахливому стані, а грошей на відновлення немає.
Дуже багато захисних споруд знаходиться у центрі. Проте підприємці не поспішають їх орендувати, лякаючись пункту "Без права приватизації". Потрібно вкласти чималі гроші у переобладнання приміщення, а гарантії –ніякої. До того ж, не кожному подобається інтер’єр із залізними герметичними дверима та спеціальним обладнанням.
Як запевнив Володимир Самолюк, у Чернівцях не передбачається якихось надзвичайних ситуацій, коли населенню треба буде ховатися. "Кількість хімічно небезпечних підприємств у місті значно скоротилася, – стверджує Володимир Ярославович. – Найбільшої неприємності міг завдати м’ясокомбінат, який мав до 120 тонн аміаку в холодильних камерах. Та його вже немає".
Надія БУДНА
КОМЕНТАР
Анатолій ДУДКА, начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ОДА:
– Є позитивна практика міської влади, яка почала здавати комунальні сховища в оренду без права приватизації. Отримані кошти перераховують на ремонт та утримання інших сховищ. А в області їх, на жаль, поки що не орендують. Якщо на великих підприємствах у захисних спорудах ще підтримується якийсь порядок, то інші фактично руйнуються. А ми не можемо їх ні утримувати, ні продати, а списати дуже важко. Це потрібно робити через Міністерство з надзвичайних ситуацій. Тоді їх можна вже приватизовувати та переобладнувати. Терміново потрібне рішення на державному рівні. Зараз декілька областей вийшли з ініціативою до МНС щодо скорочення кількості цих об’єктів та передачі деяких із них у приватну власність.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Цікава захисна споруда планувалася на мікрорайоні "Гравітон". Тут під школою №28 передбачалося будівництво підземного пункту управління для керівництва міста, у тому числі й бомбосховища на випадок війни. Коли почав розпадатися Союз, проект спростили та урізали кошторис. Як наслідок, спорудили звичайне сховище, яке навіть не обладнали.
