Юрій Юрійчук (на фото), політолог, доцент кафедри політології та державного управління ЧНУ:
"Смерть дев’ятого президента Чехословаччини (1989-1992) та першого президента Чехії (1993-2003) Вацлава Гавела, який пішов з життя 18 грудня, стала великою втратою для чеського народу та демократичної громадськості в усьому світі. Відомий політик, письменник та драматург, В.Гавел розпочинав свій шлях у 60-ті роки з роботи в театрі і став відомим завдяки своїм п’єсам "Свято в садочку" (1963) та "Зауваження" (1965). Під час "Празької весни" став активним учасником політичних дебатів і активно закликав до перетворень, покликаних перетворити Чехословаччину на демократичне суспільство. Після придушення реформ військами Варшавського договору, В.Гавел став одним з найбільш відомих дисидентів. І незважаючи на переслідування, тюремне ув’язнення, заборону публікацій відстоював права політичних в’язнів, допомагав у створенні політичної ініціативи по захисту прав людини "Хартія 77"
В Чехословаччині після поразки "Празької весни" влада зробила все можливе для знищення вільнодумства, намагаючись морально розчавити тих, хто не погоджувався з режимом. Боротьба в таких обставин здавалася безнадійною, тим більше, що в умовах економічного зростання і достатньо високого рівня життя, суспільство було налаштовано конформістські. Однак Гавел, який був вимушений змінити творчу діяльність на роботу підсобного робітника на броварні, продовжував цю боротьбу, ставши одним з лідерів небагатьох чеських правозахисників, зіграв велику роль у створенні антикомуністичного руху "Громадянський форум" в кінці 80-х років і закономірно очолив країну після безкровної "Оксамитової революції", яка знищила комуністичний режим.
29 грудня 1989 року В.Гавел був обраний президентом Чехословаччини, а з 1993 двічі обирався президентом Чеської республіки, яку привів у НАТО та Європейський Союз. Роки, коли Гавел виконував обов’язки глави держави стали періодом демократичних реформ та ринкових перетворень, чи не найбільш послідовних і успішних на теренах колишнього "соціалістичного табору".
На початку 1992 року Чехія та Словаччина розійшлися. І хоча В.Гавел до останнього моменту робив все можливе, щоб не допустити розпаду спільної держави, він змушений був прийняти рішення демократично обраних парламентів двох республік, які проголосували за окреме державне існування кожної з них. В таких умовах можна було лише зробити "міжнаціональне розлучення" мирним і справедливим. І чимала заслуга в цьому належить останньому президенту Чехословаччини. Зараз обидві країни є членами Європейського співтовариства і підтримують нормальні, дружні відносини. Швидка європейська інтеграція Чехії також може бути віднесена до активу В.Гавела.
Як письменник Гавел всесвітньо відомий завдяки своїм драмам в дусі абсурду, темами яких були влада, бюрократія та мова. В своїх статтях, есе та листах з в’язниці поряд з політичним аналізом, ділився власними міркуваннями з питань свободи та моралі. Саме досягненню свободи, демократії та забезпеченню прав людини присвятив своє життя Вацлав Гавел.
Гавел вчасно став президентом - у звичайній політичній ситуації подібні лідери рідко стають успішними державними діячами – і так само вчасно пішов з політичного життя. Залишивши президентський палац, незважаючи на високий авторитет і щиру повагу співвітчизників, він не став формувати власну партію і перетворюватися на одного з багатьох політичних діячів, доля яких залежить від мінливих електоральних симпатій. Він став одним з моральних лідерів Європи, що стало можливим не лише завдяки дисидентському минулому, а насамперед через досвід президентства, під час якого В. Гавел послідовно дотримувався демократичних цінностей".
