"Після нашого концерту з Іриною Білик на Буковину завітає весна. Ми не жартуємо", – так запевнив читачів "МБ" лідер гурту ТІК Віктор Бронюк перед своїм виступом. ТІК та Ірина Білик закликали на Буковину весну 8 квітня, і справді навколо потеплішало. Принаймні від душевних українських композицій.
Про дует з Іриною Білик, який так і не обріс "любовними" чутками, про сімейні клопоти та садок біля свого дому... Під час інтерв’ю Віктор Бронюк легко й із посмішкою відповідав на кожне запитання. Розмовляти з ним легко й приємно.
"Зробити якусь дурню завжди легше"
– Днями Ірина Білик відсвяткувала своє 43-річчя. Що їй подарували?
– Ми саме виступали в Ужгороді, а тому з нами святкував увесь зал. Дуже приємно бачити в залі цілі сім’ї глядачів: хтось виконував старі композиції Ірини, хтось – нові від ТІКу... Я особисто подарував Ірині статуетку, яку привезли друзі з Голландії (вони займаються антикваріатом). Також подарував їй таку потрібну річ, як вишита скатертина. Це ручна робота. Іра нещодавно переїхала в новий будинок, ця річ їй знадобиться. Я їй казав, що коли приїду в гості, щоб скатертина обов’язково була на столі (усміхається, – авт.). А потім ми в Мукачевому зібралися великим колективом: музиканти з ТІК, шоу-балет та друзі Ірини. Посиділи так добре, по-домашньому. Але найкращий подарунок – це все-таки наш концерт, на якому ми співали українські пісні.
– У новій програмі ви співаєте навіть народні українські пісні, а тому концерти відбуваються "на ура"... А ось Потапа та Настю в Тернополі закидали яйцями за виконання російських пісень.
– Знаєте, дурна справа – не хитра. Зробити якусь дурню завжди легше. Як людина, яка має дві вищі освіти, яка працювала чиновником та викладачем історії, порівнюю різні вчинки. Траплялися випадки, коли окремі радянські партизани стріляли в бік німецького ешелону, а самі потім утікали до лісу... І що? Німці після того виходили й випалювали ціле місто звичайних людей. Ніби ти зробив гарну річ, але який ми маємо результат? Ну попали чи не попали вони яйцем у Потапа, але яке буде ставлення до міста? Нині взагалі серед моїх колег побутує така думка, що в Тернопіль не варто їхати, бо не зрозуміло, що там чекати. І хто потім буде винуватий? Мене запитували, чи не боюся, що зі мною таке може повторитися? Та Боже мій, я не кощій безсмертний, мені нічого соромитися. Ми працюємо якісно!.. А якщо є багато дурної енергії, то візьміть лопати в руки, он Тернопіль засипало снігом. Порозчищайте сніг, випустіть ту дурну жовту воду, яка б’є по голові. Користь і людям буде, і покажете, що ви дбаєте про місто.
"У мене є сім’я, яку дуже люблю"
– Як вдається поєднувати роботу, тури та сім’ю?
– Ось приїду з туру й саджатиму картоплю. Також ще не встиг обрізати великий садок та запустити вдома на подвір’ї фонтан. Дуже сумую за дітьми, за дружиною. Добре, що ми живемо в гарний час, коли на відстані можемо бачити одне одного по скайпу, обмінюватися інформацією по телефону. Ти ніби й на відстані, але відчуваєш себе поруч. Старша донька має чотири рочки, але вже телефонує мені. Ось донечці бабуся похвалилася, що я їду до неї у Франківськ. А в мене там, у Франківську, концерт просто був... Дитина образилася, чому я їду до бабусі, а не додому. Після таких розмов у душі з’являється сум, але роботу також потрібно робити.
– Коли закінчиться тур, ви ще співпрацюватимете з Білик?
– Учора мама телефонувала й казала, що родичі із Хмельниччини стурбовані. Мовляв, по телевізору казали, що я одружуюся з Білик (сміється, – авт.). Яка буде співпраця? Я люблю говорити про речі, які вже відбулися. Про нинішні гастролі скажу, що вони були організовані після успішних дуетів "Не цілуй" та "Зима".
А знаєте чому? Бо нам і так є про що поговорити. У нас у кожного – своє особисте життя. У мене є сім’я, діти, дружина, яких я дуже люблю. Для мене це дуже важливо! Я не міг би розміняти це святе на тимчасовий момент.
– А яку найбільшу нісенітницю ви чули про себе?
– Якось перед концертом мене почало боліти горло, але ми навіть в аптеку з Іриною не могли піти разом. Іра запитала: "Ти не боїшся, що завтра напишуть, що у Білик з’явився 35-й чоловік?" Ми завжди з цього жартуємо... Ми ніколи не будували свою роботу так, щоб запускати гнилу інформацію. У нас дуже насичене життя. І ми працюємо конструктивно. Звичайно, є люди, які хочуть заробити ім’я на провокаціях... Але є таке поняття, як повага до себе та тих людей, які поряд. Сумно, коли немає розуміння, що артист – також жива людина. Будувати своє життя треба так, щоб потім знову було приємно бачити одне одного. А читачам я хочу побажати, щоб весна ніколи не покидала ваші душі та серця, щоб ви частіше посміхалися...
Валерія Чорней
