Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Ляльки, як люди, мають характер»
Із 75 прожитих років 55 Сергій Єфремов присвятив лялькам і створив казкову країну для дітей.

У своїй професії Сергій Єфремов завжди був першим: перший український професійний режисер лялькового театру, перший народний артист України серед лялькарів, перший президент Міжнародного союзу діячів театрів ляльок. Він створив Київський муніципальний академічний театр ляльок, у якому понад 30 років працює головним режисером. Один із засновників і викладачів кафедри театру ляльок у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого. А починалося все із Чернівців, де Сергій Єфремов прожив 15 років. Тут він створив свої перші лялькові театри в школі та міській бібліотеці. Нині відомий лялькар повернувся у місто свого дитинства, щоб поставити виставу "Принцеса на горошині" за казкою Андерсена.

Ми зустрілися із Сергієм Івановичем у ляльковому театрі перед репетицією. На столі перед ним сидів симпатичний король, а на сцені височів справжній замок. "Я поставив 186 лялькових вистав не лише в Україні, а й за кордоном: у Польщі та Франції. Їх подивилися мільйони глядачів, – запевнив режисер. – Так склалося, що у нас із дружиною немає своїх дітей. Але я не засмучуюся, бо на мої вистави до театру приходить до 200 дітей. І всі вони – мої. У казці Андерсена "Снігова Королева" є такі рядки: "Якщо не будете дітьми, то не потрапите в царство небесне". Бо дитяча душа – найчистіша. І ми допомагаємо нашим глядачам зберегти в собі дитину".

"Ще в дитинстві обрав для себе професію"

– Мені здається, що ляльок я люблю відтоді, як себе пам’ятаю. Моєю улюбленою іграшкою в дитинстві був ганчір’яний заєць, з яким ніколи не розлучався, навіть спав із ним, – сміється пан Сергій. – У мене збереглося фото, на якому я тримаю в руках свого зайця. Але я так забруднив ляльку, що мама спалила її. Для мене це була справжня трагедія. Після війни ми з мамою переїхали з Ташкента до Чернівців, де в особняку на вулиці Ломоносова, 14, мешкала моя тітка. Мені тоді було сім років. Я часто відвідував кінотеатр імені Зої Космодем’янської, у якому перед сеансами відбувалися концерти та конкурси. Жінка-педагог запропонувала мені займатися в дитячому ляльковому гуртку, показала ляльок – і я одразу в них закохався. Вони рухалися, наче живі, з ними можна було робити справжні дива! І вже тоді я обрав для себе професію.

Прийшовши додому, сказав мамі: "Я хочу бути режисером лялькового театру". "А якщо в тебе не вийде?" – завагалася мама. "Тоді артистом або працівником сцени. Все одно ким – тільки би працювати у ляльковому театрі", – наполягав я.

Сергій у п’ятому класі організував ляльковий театр у своїй школі №26. "Тоді тут навчалися лише хлопчики, тому всі дуже дивувалися, – пригадує Сергій Іванович. – Ми поставили першу виставу "Колобок", для якої я сам написав сценарій і зробив ляльок. Коли мене приймали в комсомол, то запитували не про політичних діячів, а про шкільний ляльковий театр (сміється, – авт.). Але мені хотілося стати справжнім лялькарем. Однак тоді жоден навчальний заклад у Союзі професійно не готував лялькарів і лише у Празькій академії був факультет театру ляльок. Я вступив до Чернівецького культурно-професійного технікуму, який закінчив із відзнакою. Під час навчання створив у дитячій бібліотеці на Соборній площі ляльковий театр, у якому грали школярі з усього міста. Місцевий столяр виготовив для нас сцену та завісу. Я був і режисером, і артистом, і ляльки-петрушки сам робив. Тоді в Чернівцях ще не було лялькового театру, тому в нас завжди були аншлаги".

"На практику їздив до Сергія Образцова"

Після закінчення технікуму Сергій поїхав до Києва з рекомендаційним листом комісії з відбору талановитої молоді, але на першому іспиті провалився. Однак не здався: писав листи у лялькові театри з проханням взяти його учнем. "Відгукнувся директор Львівського театру, і 1956 року я поїхав туди, – пригадує лялькар. – Мене взяли актором, але я продовжував мріяти про режисуру. І через рік вступив до Харківського театрального інституту. В приймальній комісії одразу сказав: "Якщо після закінчення вузу мені не дозволять працювати в ляльковому театрі, то я краще не вступатиму". Моя одержимість їм дуже сподобалася. Мені пообі­цяли: "Працюватимеш там, де захочеш". Вчитися було цікаво. На практику я їздив до знаменитого Сергія Образцова в Москву. Вісім років пропрацював режисером Донецького лялькового театру. Потім відкрив новий театр ляльок у Хмельницькому. Але мені хотілося чогось більшого. Тож я поїхав в Одесу, де був старий ляльковий театр зі своїми традиціями. Але і там надовго не затримався. Через два роки мене переманили до Києва і запропонували створити ще один театр ляльок. Я одразу ж погодився. І ось вже 30 років працюю тут головним режисером. Щороку робимо дві-три нові постановки".

"А як це – постійно жити в країні казок?" – цікавлюся. "Завжди почуваюся тут молодим і щасливим, – сміється лялькар. – У цій країні діти вчаться бути добрими, нікого не ображати, дружити, любити. Ляльки – як люди: кожна – неповторна, має свій характер. Мені подобається в залі не дитячий сміх, а співчуття та співпереживання. Дуже люблю казки з ліричним початком і трагічними нотками. Були вистави, на яких панувала така дзвінка тиша, що здавалося, ніби в залі нікого немає. Траплялося, що діти плакали, скажімо, коли помирала Білосніжка, а гноми співали сумну пісеньку. Дуже важливо зберегти всі лялькові театри. Інакше може зникнути ця країна казок".
Надія БУДНА
Рейтинг:
(голосів: 1)
29-03-2013, 16:33
Коментарів 0 Переглядів 3185

загрузка...
Не простояв і двох діб: у Чернівцях зіпсували мурал з Бобом Марлі
Ванндали зіпсували мурал, який нещодавно намалювали на стіні одного з будинків по вул. Українській
Знищення «Української книги»: австрійську цеглу з приміщення таємно вивозять вечорами
Усередині приміщення колишньої книгарні далі тривають ремонтні роботи, які міськрада раніше називала незаконними
Сир вагою 164 кг: у Чернівцях встановили новий рекорд України – фото
На Соборній площі завершився перший день фестивалю сиру та вина
Популярне Коментують
• Новини




















Від діктатури до діктаДури і будуще горсовєта. Блог Мостіпаки
Про головні події тижня – у блозі Олександра Мостіпаки
«Заборонений», але вартий уваги. Блог Марини Кавкало
На жаль, робиться все, щоб українське кіно не процвітало
Чому хочуть повернути Путіна. Блог Ярослава Волощука
Як можна сідати за один стіл із диктатором, на совісті якого велика кількість злочинів?
загрузка...
"Хочемо розвиватися у Чернівцях, щоб люди працювали вдома" (на правах реклами)

Як працюють на одному із найбільших підприємств Буковини ТОВ "Аутомотів Електрік Україна"
Мертве море в Чернівцях: про відкриття Салону «Edom» (на правах реклами)

Одним із закладів, де можна відпочити, відчути енергетику солоної води, вдихати справжній морський запах є Салону клімату Мертвого моря "Edom", відкриття якого відбулося 30 серпня.
Життя без варикозу – це просто. Ми завжди поруч! (на правах реклами)

Новітні технології, які використовує "Західний судинний центр" у Чернівцях, дозволяють позбавити людину варикозу за короткий час, без розрізів та зі швидким одужанням.
Суттєві знижки і акції на сезонні ліки: 5 переваг нової аптеки «Обійми любові» у Чернівцях (на правах реклами)

Аптека "Обійми любові" з’явилася у Чернівцях пів року тому. Таку назву вирішили обрати, щоб одразу стало зрозуміло, що тут завжди готові подбати про своїх клієнтів.
Якісні лабораторні аналізи стали ще доступніші в Чернівцях (на правах реклами)

Лабораторія "МедЛаб" рада повідомити, що в Чернівцях для зручності жителів міста відкрито нове відділення для забору біологічного матеріалу, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 226.