Анна Беженар – багаторазова чемпіонка світу з панкратіону, тренерка, приклад витримки та сили духу. За її плечима – сотні поєдинків, травми, години тренувань і… 16 золотих медалей чемпіонки світу.
Про те, як проходив цьогоріч чемпіонат світу та чим він був особливим для спортсменки – у матеріалі "МБ".
"Підготовка стала вдвічі важчою"
Цього року чемпіонат світу з панкратіону в розділі Amateur MMA відбувся в середині жовтня у Сербії в місті Нова-Сад. Для Анни він став особливим не лише через рівень суперників, а й тому, що цього року суттєво змінили правила.
"Тепер дозволили деякі удари, які раніше були під забороною: "молоток" – бічним боком кулака, а також удари нижче коліна. Крім того, ми виступали без шоломів, а тривалість бою збільшили: замість одного поєдинку на чотири хвилини тепер маємо три раунди по три хвилини, тобто загалом дев’ять. Це вдвічі більше навантаження, тож підготовка вимагала більше витривалості.
Чемпіонат світу з панкратіону в розділі Amateur MMA відбувся в середині жовтня у Сербії в місті Нова-Сад
Причина таких змін – панкратіон планують внести до програми Олімпійських ігор 2028 року. Це зроблено і для популяризації виду спорту, і для його стандартизації під олімпійські вимоги, – розповідає спортсменка. – Три раунди по три хвилини – це величезне навантаження для організму, бо поєднуються ударна техніка й боротьба.
Я виступала у ваговій категорії до 50 кілограмів. Це найменша категорія, і тримати вагу було дуже складно: зважування проводили щодня, тому шість днів я була на суворій дієті. Навіть незначне перевищення ваги – дискваліфікація. Не переводять у вищу категорію, просто знімають із турніру".
"Це було вперше за всю мою кар’єру"
Найважливішим поєдинком для Анни в чемпіонаті став фінальний бій проти спортсменки з РФ.
У фіналі Анна Беженар перемогла спортсменку з РФ
"Мого головного тренера Ігоря Юрійовича (Ігоря Наконечного – ред.) поруч не було. Він того дня повернувся додому з іншою командою. Його підтримки бракувало, але перед виходом на татамі я отримала від нього повідомлення. У тих кількох рядках було стільки сили, ніби він стояв поруч.
Коли я виходила у фінал, вся збірна України кричала: "Давай, ти зможеш!".
Перший раунд промайнув непомітно. Я навіть запитала у тренера збірної, який секундував мене: "Уже кінець раунду?". Він лише посміхнувся і сказав: "Аню, ти машина!" – згадує спортсменка.
У другому раунді Анна провела бойовий прийом і здобула чисту перемогу
У другому раунді за 20 секунд до фінального гонга Анна провела бойовий прийом і здобула чисту перемогу. Дівчина каже: "Коли зрозуміла, що перемогла, усміхнулася і навіть затанцювала. Це було вперше за всю мою кар’єру. Бо це не просто перемога! Це була наша маленька перемога над ними!".
"Я не слабка, у мене характер воїна"
За роки кар’єри травм було чимало, каже спортсменка
Сьогодні на рахунку Анни Беженар – 16 золотих медалей чемпіонки світу. Найскладнішим для спортсменки став чемпіонат світу 2014 року. У фіналі проти суперниці з Казахстану вона виконувала задушливий прийом і розірвала передню хрестоподібну зв’язку в коліні.
"Біль був нестерпний. На секунду хотіла відпустити, але ні. Дотиснула – і перемогла. Потім була операція, тривала реабілітація", – пригадує Анна.
Це не перша її серйозна травма: у 2007 році Анна отримала надрив зв’язок.
"Після травми я ходила на милицях півтора місяця. Мама сказала: "Все, досить". Але я переконувала її: піду на тренування, щоб розробити ногу. Так і залишилася. З того часу реабілітуюсь… Досі", – усміхається дівчина.
За роки кар’єри травм було чимало, каже спортсменка, але дух не падав.
"Чого впадати у відчай? У мене ж є руки, ноги. Є травма – її можна вилікувати. Я не слабка. У мене характер воїна. Мій тренер поруч зі мною вже понад 20 років. Він був поруч у найважчі моменти, особливо коли помер мій дідусь. Саме дідусь колись сказав мені: "Я не завжди буду поряд, але ти маєш навчитися постояти за себе". Ці слова я запам’ятала назавжди".
Анна Беженар володарка 16 медалей із чемпіонатів світу
Нині Анна Беженар – заслужений майстер спорту України з панкратіону, володарка 16 медалей із чемпіонатів світу. Однак про свої досягнення каже: "Кожна медаль – окрема історія, окремий шлях, біль і перемога. Я не ношу "корону чемпіонки", не вважаю себе зіркою. Я просто дівчина, яка щодня приходить у зал і робить свою справу".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
