Театральна компанія "Бенюк та Хостікоєв" мандрує Україною і збирає повні зали. Це тоді, коли іншим театрам і музикантам доводиться скасовувати концерти через те, що квитки не продали. З успіхом зірковий колектив виступив і в Чернівцях. У чому секрет?
– Тут товариш Кікабідзе з концертом проїхався всіма містами, і всі обладміністрації, мерії нагнули під нього глядача, – каже голова правління театральної компанії "Бенюк і Хостікоєв" Мирослав ГРИНИШИН. – І проїхався він всіма п’ятьма містами, в яких ми гастролюємо... Та глядач все одно прийшов до нас. Був аншлаг! Ми повинні доносити до людей своє мистецтво, відкривати душі!..
Відтак спікуємося з народними артистами Богданом Бенюком та Анатолієм Хостікоєвим про театр справжній і театр у Верховній Раді. А актриса Наталія Сумська радить читачам, як легше жити у скрутний час.
"У Чернівцях – надзвичайна театральна аура"
Зіркова трійка акторів під час інтерв’ю перебуває у гарному настрої. Анатолій Хостікоєв випереджає запитання і пригадує: "Вперше побував у Чернівцях 1974 року, коли приїхав сюди з гастролями театру імені Марії Заньковецької. Було надзвичайне відчуття радості зайти у ваш театр. Саме у Чернівцях є надзвичайна театральна аура..."
Разом із товаришем Богданом Бенюком пан Анатолій свою театральну агенцію з усмішкою називає другим мандрівним українським театром. Кажуть, мандрують, щоб підтримувати людей за скрути...
– Перший мандрівний театр був на початку минулого століття, а ми існуємо на початку цього, – усміхається Богдан Бенюк. – А щоб створити виставу в цьому столітті, потрібно знайти чималі фінанси. А в нас в Україні знайти дядька, який дав би кошти на виставу неймовірно "легко" (іронізує, – авт.). Насправді, немає таких дядьків, тим паче у передвиборний період! Але ми подорожуємо, даруємо людям мистецтво. І чим більше їздимо у скрутний час, тим більше розуміємо: це не люди розділили сходи-заходи. Це зробили політики...
Своїми виставами ми не хочемо давати спокійно жити всьому українському театральному світу.
– Працюючи з Богданом понад 30 років, ми зрозуміли, що людині потрібно якнайдовше зберігати дитяче сприйняття світу, – підтримує розмову пан Анатолій. – А ми допомагаємо глядачеві у цьому, і за це він нас любить. Ось кого на той світ проводжають оплесками? Акторів! Політиків не проводжають!
"Головне – не думати лише про їжу"
– Пане Богдане, а ви не передумали іти до Верховної Ради? Там оплесками не проводжатимуть.
– А чому ні? Ми там театр відкриємо! Блокуватимемо трибуни...
– А як звичайній людині бути у всіх цих перипетіях? Як жити?
– Важко сказати, як зараз жити... Кожна людина сама собі обирає соломинку, надію, за яку можна триматися у цьому житті. Важливо, щоб ця надія була... Ну ось я уже поїв зупи і замовив деруни, а ви ще не їли, і мені легше говорити... Але думка така: кожній людині Бог дає момент проби, вирішення, і кожна людина робить цей вибір у міру свого розуміння. Моя соломинка – збереження української нації. Бо наша нація стражденна, ображена, вона – у центрі Європи і вона знищена нація! Наша нація має мати реабілітацію!...
– І не треба думати про те, як живуть заможні люди! – наголошує Наталія Сумська. – Треба у себе запитувати, заради кого ти живеш? Нам, українцям, властиво повертатися до духовних вічних заповідей. Людина повин¬на вміти домовлятися із собою. До речі, у кого багато грошей – їм набагато складніше. Їм треба думати, куди статки діти, що з ними робити... А нам, звичайним людям... Ну скільки нам треба... Головне – не думати тільки про їжу. Ось я з’їла банан-апельсинку – і мені достатньо. А ось не потрібно забувати про інше – треба іти у театр, на службу, не позбавляти себе свята. Мені байдуже, чи є у мене готель, чи ні – я можу і на стільцях перележати, лише грати б і доносити б до людей певну ідею. Можу навіть грати серед поля... Можливо, тому за 35 років гри у театрі я ніколи не пошкодувала про свій вибір. Якщо є мета, то можна гори звернути і прожити щасливо!
Валерія ЧОРНЕЙ
