Відомий співак і лідер гурту "Скрябін" Андрій Кузьменко нині затребуваний організаторами не лише рок-концертів, дискотек, корпоративів, а й літературних вечорів. Перша його збірка "Я, Побєда і Берлін" вийшла кілька років тому й отримала досить прихильні оцінки з боку критиків та читачів. Далі мала бути книжка про армійські пригоди, але, не дописавши її, Кузьма приступив до третьої, на яку його надихнула нещодавня поїздка до Норвегії, на холодний архіпелаг Шпіцберген. Із цього й почнемо.
– Хтось лише збирається на відпочинок, а ти вже відпочив, причому оригінально – у Норвегії…– Так, вирішив, що Сходу з мене наразі досить. На Шпіцбергені, куди поїхав із дружиною і друзями, постійно була завірюха і полярний день. А як побачив ведмедя і почув його ричання… То така триметрова машина смерті! Доки він далеко від тебе, то думаєш, що підійшов би, погладив, а коли чуєш його ричання за 200 метрів, то просто здаєш річну норму аналізів.
– Які сувеніри привіз?– Шапку собі привіз – таку тюбетейку, на якій написано, що білі ведмеді голосно пукають. Але ведмідь там їде мотоциклом, так що зміст подвійний. Ну і безліч фоток. Не хотів нічого звідти брати, бо там дуже суворі закони, у Норвегії. Зокрема щодо білих ведмедів. Якщо ти виходиш за межі містечка і не береш на прокат зброю, то штраф – 2000 євро. Якщо ти береш ту зброю і зустрінеш білого медведя, і застрелиш його, то тебе посадять на 10 років. А якщо ти будеш мати двох свідків, які бачили, що він реально здирав з тебе шкіру, і в тебе не було виходу, і ти мусив його застрелити, то дістанеш 5 років. Але попри це, всі люди там озброєні, на снігоходах мають чохли для рушниць. Той Шпіцберген сам по собі – дуже небезпечне місце. Таке враження, що Бог створив шматок неприступної землі, щоби люди не могли його споганити.
– Що то за груба пачка, яку на осінь із нетерпінням чекають фанати "Скрябіна"?– Це така фанська збірка невиданих раритетів плюс кілька нових альбомів: електронний "New Romantic", веселий панковий "Гондурас", причому, це не буде продовження "Спатанки". Її продовження матиме назву "Злий репер Зеник", і як диск я його не видаватиму, бо не варто, щоби діти брали його до рук: нехай просто гуляє в Інтернеті.
– Але коли вийшла перша матюклива "Спатанка", то ти не сильно зважав на дітей…– Ти розумієш, в Україні панує псевдомораль. Наприклад, якщо в Угорщині чи Австрії продають порнографію, то там всі чітко переконані, що порнографію дитині не продадуть. А у нас дитині продадуть і порнографію, і "Спатанку", і сигарети, й алкоголь. Якщо на альбомі написано "Explisit Lirics", то зрозуміло, що там є ненормативна лексика, і треба бути певним, що законодавство не дозволить потрапити тому компакту в дитячі руки. Дорослим дядькам, таким, як ми з тобою, абсолютно нормально відвести собі душу і послухати того "Зеника" з матюками. Тим більше, що там є якийсь соціальний підтекст. Але чому я не буду видавати "Зеника" на компактах? Тому що закони в Україні не діють.
– Як справи з твоєю другою книгою "Я, Паштет і армія"?– Не просувається вона. Ось тепер по свіжих слідах пишу оповідання про той Північний полюс, бо там багато ржачки було. Армія – це як фундамент, якого я не забуду. А Шпіцберген можу забути, бо то таке щось нове і дуже незвичне. У мене на блогу kuzma.itop.net є вже два оповідання, то можна зайти і пореготати.
– Все продається, крім батьківщини. Чи можна тебе колись буде побачити на Майдані?– В житті не піду більше в політику. Той момент з Януковичем – це була примусова штука. "Інтер" був за Януковича, і мене просто "нагнули", грубо кажучи. Я вже й тоді ні за кого б не пішов. Але мені сказали: чувак, якщо ти не підеш, у тебе не буде ефірів. А що таке музикант без ефірів? Я дуже швидко те все розставив по місцях. Але потім мене обурило: чому ви переконані, що ваш "хрєн" ліпший, ніж інший? І я собі чітко вибудував схему, що в найближчі чотири роки кар’єру треба побудувати так, щоби нікому нічого не бути винним. Щоби до мене не прийшли і не сказали: "Ми тобі зробили, а тепер ти за нас на амбразуру лізь".
– Але ж рокери завжди були в авангарді…– А ти багато протестних рок-пісень чув? Напевно, є аж дві. Якби було хоч 202, гадаю, ефект був би зовсім інший. А так: "О, придурок написав… Давай подивимося, що з того вийде…" І закрили доступ на радіо – нормально?!
– Пісня "Люди, як кораблі" вийшла такою через те, що ти був сильно ображений? – Так, у такі моменти пишеш сильні речі. Те саме з "Кинули": я теж був ображений, причому, на Ющенка, який "кинув", бо такої довіри, як до нього, не було ні до кого. Хоча я на той момент уже давно був ні за кого. Навіть коли їхав за Януковича, мені було все одно, за кого їхати, лиш би пісні в ефір потім виходили. Інакше вони мене б розмазали і залишили б мокру пляму.
– Фанати Скрипки створили сайт, де збирають голоси, щоби на наступних виборах висунути його у президенти…– Ще одного ідіота…
– Якби "скрябінці" так само зробили?– Мої точно так би не зробили, бо вони знають моє ставлення до того всього. А Скрипка – один із тих, хто вміє "хавати" бюджетні "бабки". За останні роки він ж нічого нового не зробив. Останнє, що в нього було нормальне, – це "Весна". Сів собі на бюджетний мішок, ніби робить фестиваль "Країна Мрій" – і все. То який він рок-музикант? Гадаю, він тепер у позиції "шланга" зі стабільним прибутком. Ось і все. А в політику я ще й тому б не пішов, що там "схавають" і "виплюнуть" – як Вакарчука, як Руслану. Так "виплюнуть" і Скрипку.
Тарас ПІЦ
6-08-2010, 09:58
0
3 155
