З Чернівцями у Марії Вайно пов’язано чимало спогадів – адже вона закінчила Чернівецький університет. Днями пані Марія завітала до міста, чим і скористалися кореспонденти "МБ".
"Вдячна Богові за те, що в мене є свій читач"
– Пані Маріє, в чому особливість вашої творчості?
– Я пишу поезію, прозу і кінодраматургію. А загалом це – добротний літературний матеріал із хорошими зоровими рядами. Кіносценаристика у нас дуже різна. Дехто пише кіносценарії як драматичні або як прозові твори, бо в нас немає тих власне кінематографічних сталих норм. А у моїх творах кінорежисер бачить потрібні йому зорові ряди, тобто це – справжній кіносценарій. Кажуть, так ніхто не пише.
– Чому ж немає жодного фільму на ваші кіносценарії?
– Мої кіносценарії проходили художні ради, були затверджені, але наш час і кінематограф несумісні, бо держава не виділяє кошти для фільмів. А для того, щоби зняти повнометражний фільм, потрібно півмільйона доларів. Зараз у нас немає таких грошей. Мій кіносценарій ще не знайшов грошовитого пана. Але я відбулася у цих кіносценаріях як письменниця, вони надаються до літературного прочитання і знайшли свого читача. Я не займалася питанням, чи можна поставити мій кіносценарій. Я написала, і мені цього достатньо. І я вдячна Богові за те, що в мене є. А в мене є свій читач. Хотілося би, звичайно, щоби поставили фільм, але вже як буде, так буде.
– Кому би ви довірили постановку?
– Можливо, молодший син колись визріє до зйомки моїх творів. А так постановку довірила би відомому українському режисеру Олегові Біймі. Дуже важливо, щоби режисер не зіпсував твір автора. Хоча, коли Олег прочитав мій кіносценарій "Чоловік у кредит, або Четвертий варіант", він сказав мені: "Маріє Едуардівно, ви пишете так, що спробуй ваш твір зіпсувати". Він дуже серйозно поставився до моїх кіносценаріїв. Хотів би поставити цей твір, але бракує грошей.
"Пишу кожен твір, як останній"
– Який свій кіносценарій ви вважаєте найбільш вдалим?
– У мене надруковані три кіносценарії. Усі вони різні за тематикою, проблематикою. Якщо говорити про тему, яка є дуже поширеною в наш час, – тема альфонства в сучасному вигляді. Вона представлена в "Чоловікові в кредит, або Четвертий варіант". Звісно, в цьому творі нічого немає від бухгалтерії, жодних рекомендацій, як взяти чоловіка в кредит. Це психологічна драма, глибока, серйозна річ.
Якщо говорити про тему сучасної еміграції на Захід, то в мене є твір "Свекрушина". Слово "свекрушина" я вигадала сама, це своєрідний авторський неологізм. Слово "свекруха" асоціюється з епітетом "лиха". Є таке поняття, як жити "в невістках". А можна також жити "у свекрухах", тобто жити у невістки в приймах. Героїня кіносценарію приїжджає до сина на весілля, який поїхав на заробітки до Чехії і там знайшов собі дружину. Щоправда, дружина (Єва), побачивши свекруху, не надто радісно її зустрічає. Невістці здається, що свекруха багато витрачає води, коли купається, їсть печиво, яке Єва купує лише собі, і, врешті, українець – не надто блискуча партія для чешки. Врешті мати каже: "Скрушно, мій сину, свекрушина якась, та й годі". Науковець з Івано-Франківська Василь Корпанюк сказав: "Пані Маріє, я прочитав вашу "Свекрушину" і зрозумів, що в українській мові саме не вистачало цього слова". У цьому кіносценарії начебто родинна проблема, але насправді це проблема української еміграції.
Також у мене є маленька кіноновела "Ти мій син". Там відображена проблематика людей літнього віку, які перебувають у будинку престарілих. Мій лікар, прочитавши цей твір, сказала: "Я бачила багато смертей, знаю, що таке біль, але після цього твору я декілька днів не могла відійти". Кожен читач у цих творах знаходить щось цікаве для себе, і тому я не можу виділити найбільш вдалий кіносценарій. Я пишу кожен твір, як останній.
– Що ви думаєте про сучасний український кінематограф?
– Йому не вистачає фінансів, а також уваги від держави. Звісно, у нас чимало талановитих режисерів, але нашому кінематографові потрібен справжній прорив. У цьому випадку один у полі не воїн. Бо якщо письменник пише твір, він собі сам господар. А фільм – це робота багатьох людей. Треба, щоби був талант, який би благословив наше кіно, бо зараз воно, на жаль, без благословення. Студія Олександра Довженка в занепаді, через це наші режисери часто знімають фільми в Росії. Там до кіно інше ставлення, його фінансують.
Довідка
Марія Вайно – поетеса, прозаїк, кінодраматург, член Національної спілки письменників та Національної спілки кінематографістів України. Народилася 1956 року на Галичині. Закінчила філологічний факультет ЧДУ. Працювала старшим викладачем Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Зараз працює в Києві на Першому національному телеканалі редактором музичних новин. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв "Коронація слова" за кінодраматургійний твір "Чоловік в кредит, або Четвертий варіант" (2000 р.) та лауреат міської премії ім. І. Франка за кінодраматургійний твір "Свекрушина" (2001 р.). Автор книг "Терпкість", "Паводок", "Нитка Аріадни", "Ти мій син", "Жінка з келихом дощу".
Галина МАРКІВ
