У Чернівецькому тролейбусному управлінні Марія Тащук працює водійкою автобуса.
Це єдина на сьогодні жінка в ЧТУ, яка кермує великим автобусом, пише molbuk.ua
Марія Тащук – єдина жінка в ЧТУ, яка кермує міським автобусом. Досі цю професію вважали "не жіночою". Хоча пані Марія запевняє: нічого складного в цьому немає, бо за кермом вона уже 25 років. У 2000 року пані Марія отримала посвідчення водія ще й категорії D.
Пані Марія заходить в автобус, кладе сумку на сидіння, встромляє ключ у замок запалювання. Цього разу вона працює на маршруті № 6, який їздить від вулиці Садової до вулиці Заставнянської.
– Ну що, рушаймо, – усміхається вона, дивлячись у бокові дзеркала автобуса.
На першій зупинці пасажири привітно вітаються: "Маріє, куди ви пропали? Давно вас не бачили!". Марія сміється: "Я нікуди не поділася, просто маршрут змінився".
Інша пасажирка вітає водійку з Днем автомобіліста. Дорогою пані Марія розповідає, що за кермом автобуса в Чернівцях їздить лише кілька місяців. Досі цього ніколи не робила. Зауважує, що любов до техніки передалася їй від батька.
"Маю відкриті майже всі водійські категорії, бо мені подобається транспорт. Свої навички я постійно вдосконалювала, – каже жінка. – Це була мрія мого дитинства – їздити на великому транспорті. Коли вперше сіла за кермо такого велета, трохи хвилювалася, адже в автобусі все треба контролювати: дзеркала, габарити, двері. Проте до цього з часом звикаєш. Щоправда, не можу звикнути до наших доріг: ями, каміння, бруківка. Через це машини часто ламаються.
За день водійка може проїхати понад двісті кілометрів містом. Їздить на різних маршрутах й у різні райони.
"Уже освоїла три маршрути – №№ 5, 23, 29. Вони обслуговують різні райони. Тож об’їхала майже усе місто", – жартує жінка.
На зупинках пасажири реагують на водійку по-різному: одні дякують, інші дивуються. Пані Марія зізнається, що за свою водійську кар’єру часто чула стереотипні думки про жінок за кермом.
"Є пасажири, які заходять з усмішкою і кажуть: "О, знову ви сьогодні!". А є й такі, хто здивовано зводить брови: "Жінка за кермом такої машини?". Не всі до цього морально готові, – усміхається пані Марія. – Та я відповідаю: "Якщо кермо до душі, то стать не має значення". Хоча колись мене не взяли на роботу водійкою автобуса саме через те, що я жінка. Отож дуже хочу розвінчати цей стереотип. Коли я шукала роботу мрії, натрапила на оголошення: у Чернівецьке тролейбусне управління шукають водіїв. І я ризикнула. Зателефонувала й запитала, чи беруть жінок. Мені сказали, що дискримінації за статтю немає, і запропонували кермувати тролейбусом. Але я попросилася на автобус – і ось я вже за кермом".
Пані Марія зізнається, що в майбутньому мріє стати далекобійницею. Та сьогодні головне її бажання, як і більшості українців, – перемога.
"Найбільше хочеться, щоб закінчилася війна. Щоб усі хлопці, які на фронті, повернулися додому. А тоді вже можна й про свою давню мрію подумати – подорожувати світом, стати далекобійницею. Зміню автобус на фуру, – каже Марія Тащук. – Сьогодні ж я маю роботу, яка мені подобається, і я нею живу".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
