Перший космонавт України Леонід Каденюк відзначив свій 60-літній ювілей у рідних Клішківцях, що на Хотинщині. Тут проживає його мама Ніна Андріївна, якій виповнилося 88 років. "Найкраще місце для мене на землі та в космосі – це батьківська хата, – зізнався Леонід Костянтинович. – Тут я народився і виріс. Тут почав мріяти про політ у космос. Вдома почуваюся не космонавтом чи Героєм України, а люблячим сином. Приїжджаю сюди, щоби відпочити душею".
"Японець збирав
на подвір’ї горіхи"Із Леонідом Каденюком ми зустрілися у день його народження, 28 січня, на батьківському обійсті. Хоча у космонавта було обмаль часу, бо приїхав лише на день, та погодився поспілкуватися із кореспондентами "МБ". Стрункий, підтягнутий Леонід Костянтинович не виглядає на свої ювілейні роки.
Космонавт зізнався, що далася взнаки напружена підготовка до польотів. Крім того, він досі бігає – три-чотири рази на тиждень по 10 кілометрів. А нещодавно без особливих зусиль пробіг 20. "Любов до спорту прищепив мені батько, який працював учителем фізкультури, – розповідає пан Леонід. – Він був інвалідом війни – носив у собі 10 осколків, які не могли витягнути. Хлопчаками ми грали у футбол, баскетбол, волейбол. Справжні футбольні м’ячі на той час були великою рідкістю, то ми шили їх зі старих кирзових чобіт. Батьки з дитинства привчали нас до праці. Ми з братами пасли корів, робили все по господарству, навіть їсти вміли варити. До того ж, добре навчалися у школі.
Найстарший брат Володимир отримав золоту медаль, а ми із Сергієм – срібні. Над нашим селом пролітало багато реактивних літаків, за якими я міг спостерігати годинами, лежачи в траві на пасовиську. Так народилася мрія стати пілотом. А коли у квітні 1961 року я дізнався про політ Юрія Гагаріна, захотів стати космонавтом. Хоч мама дуже не хотіла цього – боялася за мене. Щоби вступити до авіаційного училища, я навіть приписав собі рік. Пізніше, щоправда, виправив, отож мій сьогоднішній ювілей правильний".
Леонід Костянтинович показує нам сад за хатою. Каже, що деякі дерева тут посадив сам. "А цей горіх на подвір’ї посадив батько, – пригадує космонавт. – Японець Такао Дої, з яким ми літали у космос, збирав тут горіхи, лускав їх і їв. У Клішківцях також побувала Калпана Чавла, фотографувалася з мамою на порозі нашої хати. Вона загинула – космічний корабель вибухнув, не витримавши надвисоких температур. Тоді загинув також ще один мій друг Кріс Хасбенд. Я дуже важко переніс ці втрати. Їздив до Індії – до рідних Калпани Чавли, щоби допомогти їм пережити смерть доньки. Побувавши у космосі, почав думати, що ми якось неправильно живемо. Наша земля з висоти така маленька і беззахисна, а ми так недбало ставимося до неї".
"Брат залишився скромним, як у дитинстві"На подвір’я виходить найстарший брат Володимир, запрошує до хати. "Льоня залишився таким же скромним, як і в дитинстві. Слава не зіпсувала його, – запевняє пан Володимир. – Він не любить привертати до себе уваги, не любить гучних забав. Тому намагається на свої ювілеї втекти додому. Ввечері зберемося родиною, відсвяткуємо 60-річчя брата у вузькому колі. А потім Леонід із Сергієм поїдуть до Києва. Там намічаються якісь заходи. Хоча Леонід не хотів би цього. Але звання першого космонавта зобов’язує".
Ніна Андріївна сидить у кімнаті за столом. Над нею на стіні висить плакат із портретом Леоніда в скафандрі. "Всі троє синів приїхали до мене, – усміхається жінка. – Маю сьогодні аж двох іменинників. Адже Леонід і Сергій – близнята. Навіть не віриться, що їм уже по 60 років. Для мене вони залишилися тими ж хлопчиками, які бігали по подвір’ю".
До кімнати заходить Сергій, жартує, що він старший брат-близнюк, бо народився на 15 хвилин раніше за Леоніда.
Ніна Андріївна розповідає, що сини дуже любили її червоний борщ, курку в сметані, гриби, мамалигу. "Тепер уже не можу готувати, бо сили немає, – каже зітхаючи. – За мною доглядає Володя, який живе у Чернівцях. А Леонід та Сергій у Києві, тому не можуть часто приїжджати. А я хочу померти у своїй хаті, яку ми побудували разом із чоловіком на свою учительську зарплату. Ми з ним дуже добре жили. Моя бабуся прожила 96 років. То я теж сподіваюся прожити стільки ж".
Ніна Андріївна хвалиться, що має сімох онуків і трьох правнуків.
Проводжаючи нас, Леонід Каденюк каже, що він пенсіонер лише на папері. "У мене дуже багато роботи, – запевняє космонавт. – Нещодавно мене обрали радником прем’єр-міністра з питань авіації і космосу. Крім того, я член колегії Національного космічного агентства України, почесний професор і член наглядової ради декількох вузів, віце-президент Аерокосмічного об’єднання України… Тож відпочивати не буду".
Надія БУДНА
1-02-2011, 10:23
0
3 652
