Інтелектуальна імпотенція опозиції – одна з реальних загроз України, - політолог

Політолог Андрій Окара про українські політичні реалії та складні відносини з Росією:

"Зараз ми спостерігаємо дивовижне єднання і консенсус в українському політичному класі. Після розмови Віктора Федоровича в "Зоряному" українську еліту - і владу, і опозицію - єднає ідеологія євроінтеграції. Але для опозиції так звана євроінтеграція має перш за все ціннісний вимір. Для них Європа - це земний рай, вони люблять довго і красиво говорити про європейські цінності. А для Януковича і "донецьких" євроінтеграція - не цінності, а інтереси. Інтереси власного бізнесу, інтереси власної легалізації на Заході. Тому тут - різними шляхами, але в одному напрямку. Це різна логіка євроінтеграції, але зараз склався отакий специфічний консенсус. А тих, хто не розуміється на консенсусі, чекає така ж доля, як і Маркова, тобто публічна політична страта. Але слід зауважити, що для української опозиції єврооптимізм Януковича і його оточення - великий і складний виклик, бо виникає питання: якщо влада - теж євроінтегратор, то в чому полягає "унікальна пропозиція" від опозиції? Який в неї оригінальний порядок денний? Підозрюю, що відповіддю будуть розмови, що, мовляв, Янукович не виконує єврозобов'язання. Слід визнати, що інтелектуальна імпотенція української опозиції - одна з реальних загроз, що стоять перед Україною.

Щодо привілеїв у Росії, то Україна зараз має дуже такий цікавий "привілей" - купувати газ за найвищою ціною в Європі. Зрозуміло, що Україна і Росія взаємозалежні. Причому ця залежність носить несиметричний характер. В одних позиціях більш залежна Україна від Росії, в інших - Росія від України. Російські ринки збуту - це, звичайно, круто, але та українська продукція, яка є на російських
ринках, ті комплектуючі, які постачають на російські підприємства українські заводи, - це не якійсь там непотріб, який ніхто не хоче брати, а, як правило, високоякісна конкурентоздатна продукція.
Російські ринки збуту - це, дійсно, може стати проблемою, але проблемою не вічною і навіть не довготривалою. Політичний фактор в економічних відносинах між Росією та Україною буде домінувати до підписання угоди про ЗВТ та після того, але не більше одного-двох місяців.

У контексті російської політичної культури є такі дуже складні уявлення та емоції щодо України. Ставлення до Україні досить
специфічне - з одного боку, в ньому поєднуються якісь такі дуже щирі, дуже приязні емоції, скажімо: "У меня бабушка украинка, я в детстве всё лето на Украине проводил", "песни у вас хорошие" та таке інше.

Тобто Україна сприймається в російській свідомості як Аркадія -- країна щасливого безтурботного життя, як "земний рай".

А з іншого боку - такі муки: "Мы же вообще-то один народ, мы из одной купели". Весь цей комплекс формулюється в одній фразі, яку, залежно від ситуації, в Росії прийнято говорити або з відчаєм, або з іронією, або з жалем, або з гумором: "Братья, почему вы нас предали!"


З інтерв’ю ТСН.ua