Усім відомо, що православні та католики відзначають це свято в різні дні: перші – 19 грудня (за новим стилем), другі – 6 грудня (за старим).

Усі діти, з великим нетерпінням чекають Миколая. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться, за його заступництвом, до Господа, просячи, передусім, здоров’я собі та батькам.

Ці традиції існують вже багато років. У різних країнах існують свої особливості. Тому давайте детальніше розглянемо традиції святкування Миколая в різних країнах.

Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та полагоджені старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняних дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів святий Миколай. Саме тому в очікуванні свята діти прагнуть бути слухняними, щоб Святий Миколай обов'язково приніс їм подарунок!

Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Тобто вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.

В деяких країнах Миколай має також інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігає чортівня, яку згодом, розганяє святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки дітям, які вже наперед виставили начищене взуття за поріг. В Чехії вірять, що святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. В Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала "теплі країни". Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі "Чорних Пітів" — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство. Подарунки тут даруються анонімно, причому кожен з них супроводжується віршами про адресата, нібито написаними самим святим Миколаєм.

У Італії на острові Сардинія є невелике містечко Сассірі. Його покровителем вважається Микола Чудотворець, тому й головне свято міста припадає на 6 грудня. Вже багато років у Сассірі існує гарна традиція під назвою Rito delle nubili. Полягає вона в тому, що протягом усього дня у свято Святого Миколи молодим нареченим дарують подарунки.

В Албанії день Святого Миколи більше відомий, як свято Миколи Зимового. Починають його відзначати албанці увечері 5 грудня, і святкують весь день 6 грудня.

Напередодні свята люди в будинках запалюють свічки і дотримуються посту до півночі. А потім на стіл подається смажений ягня або свинина. Починається святкова трапеза, і люди говорять один одному такі слова: "Нехай Ніч Святого Миколая допоможе тобі !".

У Франції Святий Миколай Чудотворець вважається покровителем Лотарингії, і саме в цій області день Святого Миколая святкують особливо активно. Більш того, це офіційне свято регіону.

У маленькому містечку Сан-Ніколя-де-Пор день Святого Миколая святкується дуже незвично. Увечері з центру міста виходить святкова процесія і рухається по головних вулицях, супроводжувана фанфарами. На чолі процесії йде білобородий старець - Святий Миколай. А супроводжує його привид з різками в руках, щоб відшмагати неслухняних діточок. А після покарання пустунів, привид забирає їх з собою в мішку.

У Нідерландах дітям вручають подарунки напередодні дня Святого Миколая, 5 грудня. Але підготовка до свята починається задовго до цього. За кілька днів до 5 грудня Святий Миколай припливає до Нідерландів на пароплаві. У ці дні дітвора акуратно розставляє своє взуття в будинку перед димарем, каміном або, якщо цього всього немає, перед вхідними дверима. Цей процес обов'язково супроводжується співом спеціальних пісеньок для Святого Миколая.

Зазвичай у взуття кладуть морквину або трохи сіна для того, щоб погодувати коня Святого Миколи по імені Амеріго. А вранці наступного дня діти знаходять у своїй взуття різні подарунки: шоколадні монетки, мармелад, маленьку іграшку. Ось така подяка за те, що пригостили Амеріго.

В Польщі напередодні ввечері вішають чисті білі панчохи (діти в деяких сім'ях, викладають нещодавно начищені черевики) сподіваючись, що вони будуть наповнюватися горіхами і мандаринами, але не вугіллям… Тут Св. Миколая приходить як єпископ в яскравому одязі, несучи золотий посох, що нагадує гак пастуха. Спустившись з небес помічник ангел, Святий Миколай мандрує пішки, верхи або в санях, запряжених білим конем.

Святий Миколай приносить свої подарунки кожній дитині, яка добре поводився в році, що минає. Але, як показує багаторічна традиція святкування дня Святого Миколая в різних країнах, без подарунка не залишається ні одна дитина! Зате виховні моменти дотримані.

В Україні теж були (а може десь і досі десь є) свої оригінальні традиції для цього дня. Наприклад, у Харкові колись влаштовували триденні святки, варили кутю та узвар, аби наступного року був хороший врожай. В Києві господарі після служби в церкві, брали свячену воду і йшли кропити усе своє майно, просячи у Миколайка вберегти його від лиха. А на Поділлі першим на подвір'я повинен був вийти хазяїн, який, годуючи худобу, вітав її зі святом. Загалом таким "показником" (так називають людину, яка першою заходить до хати чи на подвір’я) повинен бути чоловік або людина добра, здорова та хазяйновита.

На заході України прийнято було випікати особливе печиво "миколайчики" і класти його малятам під подушки. Вважалося, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього.

Існували в українців і спеціальні колядки, і змагання музикантів – миколаївські скрипники. Господарі села варили в цей день пшеничне пиво аби вшанувати святого. Потім влаштовували гостини і їздили на санях довкола села.

Українці в цей день також влаштовували братчини – своєрідний обряд, коли вороги миряться, а всі образи забуваються. В цей день укладали угоди, адже вважалось, що у таке важливе свято ніхто не обманюватиме і не шахруватиме. Дівчата готувались до святок і ворожінь.

До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувались перед Різдвом та на святки, дівчата, заздалегідь готували одяг, діставали рушники, одним словом, чекали сватів.

Ось яке цікаве свято – День святого Миколая.