Люди з ностальгією згадують минулі часи: відвідування новорічних ялинок, родинні посиденьки, багаті святкові столи. Нині святкуватимуть під вибухи снарядів з маринованими помідорами і вареною картоплею.

– Уперше за свої 50 років я не буду по-справжньому святкувати Новий рік, – плачучи, поскаржилася мешканка Луганська Ніна Анатоліївна. – У нас не буде ні ялинки, ні шампанського, ні "олів’є". Кажуть, що на ринку нібито продають лісові ялинки, але вони дуже дорогі, а в людей зовсім немає грошей. Нам не платять ні зарплат, ні пенсій. Шампанського не можна дістати, і знову ж таки – за що? Залишилося кілька банок консервованих огірків та помідорів, зваримо картоплі. Новий рік був моїм улюбленим святом. Зараз же немає відчуття, що він наближається. Головне – вижити будь-якою ціною. Щодня плачу і думаю: чого нам не вистачало, адже мали і хліб, і до хліба. Самі винні, що так сталося. Більше немає кого звинувачувати.

"Дістав пляшку домашнього вина і шматок м’яса"

– Донька дуже хотіла новорічної ялинки. Ми з другом поїхали за місто і зрубали два невеличкі деревця. Дорогою нас зупинили еленерівці й забрали ялинки. Як сказали, "на благо республіки". Коли друг почав обурюватися, нас ледь не забрали. Довелося ще заплатити, щоб відпустили. Отож ялинки у нас не буде. Добре, що самі врятувалися, – розповів луганський підприємець Анатолій. – На Новий рік дістав пляшку домашнього вина і шматок м’яса. Дружина каже: "А пам’ятаєш, як ми колись влаштовували новорічне свято, скільки страв було на святковому столі, як ми ходили в гості до друзів". І розплакалася. Я вийшов у коридор покурити, бо самому хотілося плакати від безсилля. Тепер люди згадують про минулі часи з ностальгією. Здається, що це було 100 років тому. У центрі Луганська встановили новорічну ялинку, але людей біля неї немає, тільки ходять військові з автоматами.

– Кажуть, що продуктів у місті залишилося тільки на два тижні. Багато людей голодують, особливо пенсіонери. Біля магазинів можна побачити старих людей, які просять шматок хліба, – каже луганчанин. – На вулицях багато бродячих породистих собак, яких залишили господарі, що виїхали. Я взяв би одного додому, але немає чим його годувати. Раніше продавав теплові котли, але зараз їх ніхто не купує. Влаштуватися десь на роботу неможливо. Проїдаємо останні гроші, які складали на навчання доньки, а що буде далі – не знаю. Міг би продати машину, та хто її купить. По місту розклеєно тисячі оголошень про продаж авто, просять навіть взамін харчі. Хоча такі повідомлення часто стають наводкою для сепаратистів, які приходять за вказаною адресою і забирають машину на "потреби республіки". І нікому не поскаржишся.

– У Луганську постійно стріляють з важкої артилерії, – повідомив Анатолій. – Якось була одна спокійна ніч, то ми взагалі не спали – ще більше боялися. Здавалося, що ось-ось станеться щось страшне. Як це не парадоксально звучить, вибухи заспокоюють, а тиша лякає. У місті багато російських військових. Вулицями їздять танки і БТРи. Різні військові формування сепаратистів борються за міські райони, навіть стріляють одне в одного. Російські козаки почали обурюватися політикою голови ЛНР Плотницького.
Кажуть, що він видає зарплату лише лояльним до нього бойовикам. Козаки почали погрожувати, що самі наведуть лад у Луганську. Схоже, що в ЛНР почалися серйозні бандитські розборки.

"Відкрию консерви з гуманітарного пайка"

Не буде на Новий рік ялинки і в квартирі донеччанки Валентини Андріївни. "Нам зараз не до ялинок і не до святкувань, – по мобільному телефону чути, що жінка плаче. – Наше теперішнє життя здається мені страшним сном. Хочеться прокинутися в колишньому Донецьку, коли ми ввечері йшли всією сім’єю до центральної новорічної ялинки, потім сідали за святковий стіл. Ми завжди святкували Новий рік удома. Обов’язково приїжджали батьки, діти з внуками, свати. Збиралося до 20 осіб. Усю ніч співали, жартували, сміялися. Тоді ми справді були щасливими, але не усвідомлювали цього. Зараз немає що покласти на новорічний стіл. Діти з внуками виїхали з Донецька до Львова, батьки бояться навіть виходити з квартири. Отож вперше за багато років будемо з чоловіком самі. Відкрию баночку маринованих грибочків, яку вдалося зберегти, консерви з гуманітарного пайка Ахметова. Ось і весь новорічний стіл. Дивитися телевізор не будемо, бо там тільки російські телеканали і "Новоросії". Чоловік каже, що вже ненавидить Росію і Путіна та не хоче нічого слухати про них. Підняли людей, наобіцяли всього, а зараз залишили напризволяще помирати.

"Зроблю макарони по-флотськи"

– Бойовики ДНР обіцяли видавати зарплату бюджетникам продуктами, – розповів донеччанин Володимир. – Дружина працює вихователькою у дитсадку. Сподівалася, що отримає щось до Нового року, та поки що нічого не дали. Отож, немає з чим святкувати. Збереглася банка м’ясних консервів, напевно, зроблю макарони по-флотськи, бо колись служив на флоті у Севастополі. На місцевому телеканалі Захарченко визнав, що власних грошей у самопроголошеної республіки немає. Він називав українську владу "хунтою", "фашистами" і при цьому обурювався рішенням Києва більше не фінансувати захопленої сепаратистами території. Ще порадив студентам робити бом­би, а не чекати на стипендії.

– Днями у Донецьку лунали дивні постріли. Раніше я таких не чув, – каже Володимир. – За цей рік навчився розрізняти залпи з "Градів", артилерії, танків, кулеметів, автоматів. Цього разу було щось незвичне – ніби хтось тягнув по асфальту бляшане корито. Зателефонував друзям у Куйбишевський район, вони сказали, що у них ці звуки було чути дуже голосно, а між нами 15 кілометрів міської забудови. Напевно у сепаратистів з’явилася якась нова зброя. Це такий подарунок вони зробили нам на Новий рік. 
Надія БУДНА