«Їхала я сюди рятуватися»

"Слідами "блакитних троянд" української культури. Чернівецькі адреси Ольги Кобилянської та Лесі Українки" – так називається виставка в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського, присвячена 100-річчю з дня смерті Лесі Українки. Серед книг – література про життя і творчість Лесі Українки, публікації щоденників та листів О. Кобилянської.

Леся Щербанюк, директор Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського

Унікальність виставки – в тому, що публікації супроводжуються сучасними фотографіями чернівецьких будівель, де мешкала видатна поетеса.

1 серпня 100 років тому відійшла у вічність геніальна поетеса Леся Українка. Пройдімося ж подумки чернівецькими вуличками, скверами, де вона ступала.

Звичайно, ми будемо цю подорож здійснювати цілковито в товаристві Ольги Кобилянської та оточення, яке вони збирали довкола себе в Чернівцях. Першою крок назустріч знайомству зробила саме Леся Українка. У листі з Берліна до Михайла Павлика від 10 травня 1899 року вона пише: "Я вже давно слідкую за її літературним поступом, і вона мене дуже інтересує яко талан і яко людина". М. Павлик, очевидно, надіслав її прохання й адресу Кобилянській, а та надіслала їй листа.

Їхнє листування тривало майже до останніх днів життя Лесі Українки.

"Смакували справжню каву в "Асторії"

У найдраматичніші хвилини свого життя – після втрати близького друга Сергія Мержинського – Леся Українка захотіла приїхати саме до Чернівців, щоб знайти тут бажаний душевний спокій і розуміння. Про це вона писала 6 липня 1901 року з Чернівців у листі до М. Павлика: "Їхала я сюди просто рятуватися".

У листах до рідних та друзів вона вже вказує адресу: Oesterreich Czernowitz str Nowyj Swiat 61 bei Frl. Olga Kobylanska (Австрія, м. Чернівці, вул. Новий Світ, 61, у п. Ольги Кобилянської). За цією адресою в 1901 році вона проживала тричі.

Уперше Леся Українка приїхала до Чернівців 26 квітня 1901 року. Приїхала морально й фізично виснаженою. Через два дні вона вже пише родині Косачів: "П. Ольга та її родичі (батько, мати і двоє братів) дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає".

Знайомство Лесі Українки з містом відбулося тоді, коли у Львові, "невважаючи на всякі принади, у п’ятницю (13-го) сіла в Schnellzug (швидкий поїзд) і за шість годин була вже в Чернівцях", як вона пише в листі до родини Косачів від 28 квітня. У цьому листі вона ділиться своїм першим враженням від міста: "...тут і тепло, і гарно. Темп життя багато тихіший, ніж у Львові. Добре мені тут "в санаторії на Новім Світі". І далі: "Місто не дуже велике, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі. Околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі, Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких "зарінках". Вид дуже широкий, як вийти за місто (а се звідси нетрудно)".

Зустрічала Лесю Українку в будинку на вулиці Новий Світ, 61 (нині – Шевченка, 83), вся сім’я Кобилянських дуже тепло і з повагою до її тяжкого душевного та фізичного стану. Особливо піклувалися про її здоров’я мама О. Кобилянської ("Свята Анна", як із пієтетом її називала сама Леся Українка). І, звичайно ж, сама пані Ольга.

Саме тут її відвідували Василь Стефаник, Осип Маковей, Євгенія Ярошинська, художник Юстин Пігуляк. Леся також ходила відпочивати в садочок до художника, який жив навпроти за адресою: вул. Новий Світ, 48 (нині – Шевченка, 84).

Уже коли вона трохи відпочила, то в неділю, 25 травня, в товаристві Євгенії Пігуляк (дочки художника) та Осипа Маковея здійснила романтичну подорож фіакром від будинку на Новому Світі на гору Цецино. На той час на її вершині ще збереглися залишки староруської фортеці.

Змучена духовно і фізично Леся не мала сили на довгі прогулянки і тим паче не потребувала гучного товариства. Проте вони з панною Ольгою вибиралися на прогулянки до міського парку, який називався тоді Народний, або Публічний, Сад (нині це – парк імені Т. Шевченка).
І навіть на каву вони йшли не в найфешенебельнішу і наймоднішу на той час кав’ярню "Габсбург", яка знаходилася на гамірній Панській, а трохи далі – на Театральну площу. Там вони спокійно смакували справжню каву в "Асторії", де збиралася більшість літературно-мистецької богеми.

"Фотографій замовте, будьте ласкаві, 6 тим часом"

На цей час припадають відвідини ще однієї чернівецької адреси, яка пізніше стала знаковою в їхньому житті. Йдеться про поважне фотоателье Яна Кшановського, розташоване на розі вулиць Панської та Кохановського. Ми не знаємо, що наштовхнуло їх сюди зайти під час однієї з неспішних прогулянок містом, але їхній похід завершився хрестоматійно відомою світлиною. Під час численних публікацій цього унікального фотодокумента чомусь завжди опускають художнє оформлення картки, яке свідчить про хороший смак як майстра, так і клієнток. Угорі на фото вміщено герб фірми Я. Кржановського, з боків – факсиміле майстра й адреса ательє, на звороті – гравюра дівочої голови та дані про фірму. Щоправда, Леся мала на той час певні претензії до фото. У листі до О. Кобилянської з Кимполунга від 17 червня вона писала: "Фотографій замовте, будьте ласкаві, 6 тим часом. Єсть деякі дефекти в тому знімку, то я щось не знаю, чи замовляти більше. Пораджуся з Вами, приїхавши". Однак ширшому загалу це фото стало відоме завдяки коломийському видавцеві Якову Оренштайну, який надрукував зі знімка у1901-му чудову поштівку.

Нинішня адреса фотоательє – вулиця О. Кобилянської, 16. Це чудовий будиночок у стилі неоренесансу, який завершує гарний фасад. У ніші з боку вулиці Кохановського – грецька богиня Геба (у римлян – Ювента). Дочка Зевса і Гери, богиня вічної молодості відмірює з глечика краплини божественного нектару. Якби небайдужі люди належно обладнали це приміщення з відповідним інтер’єром, із відомою світлиною у вітрині, то таке фотоательє стало би гідною окрасою міста й вулиці О. Кобилянської.

Можливо, Леся Українка відвідувала і майстерню знаменитого художника Миколи Івасюка, яка знаходилася поруч на першому поверсі за адресою: вул. Кохановського, 7 (саме тут він виставив свою знамениту картину "В’їзд Богдана Хмельницького в Київ").

Ще одна споруда в Чернівцях гостинно приймала Лесю Українку в ті дні – це Український Народний Дім, який тоді був за адресою: вул. Петровича, 2 (тепер – Ломоносова, 2). Тут 22 травня 1901 року українська громада влаштувала вечір на її честь. Про концерт, який тривав за північ, написали всі буковинські газети. Леся почувалася трохи втомленою, але задоволеною. І запам’яталася присутнім "своєю високою освітою, гарячим патріотизмом і рідкою скромністю".

На відпочинок – до Кимполунга

Наприкінці травня вулиця Новий Світ ставала дуже гамірною, бо була однією з найновіших на околиці. Тому поетеса перебралася на відпочинок та лікування до Кимполунга (Південна Буковина, нині – Румунія). Там вона перебувала з 29 травня по 27 червня. Проживала у Мальвіни Нізнер, доньки лікаря, яка була подругою Ольги Кобилянської ще з юнацьких років. 28 червня повернулася до Чернівців і перебувала тут до 13 липня. Сюди прибув до неї Климент Квітка, і вони вирушили в мандрівку через Вижницю, Кути, Косів та інші галицькі містечка й села до знаменитого санаторію в Буркуті – місцевості у Карпатах, де збиралася українська інтелігенція.

Після Буркута восени, 13 вересня, вона повертається до Чернівців, гостює в Ольги Кобилянської ще тиждень і 20 вересня з Климентом Квіткою виїжджає через Новоселицю до Києва.

Після чернівецько-буковинських гостин, які завершилися 20 вересня 1901 року, Леся потім мріяла ще не раз відвідати "санаторій на Новому Світі". Коли в 1903 році знову гостро озвалася хвороба, вона погостювала два тижні – з 5 по 19 червня 1903 року. Оселилася в невеличкому будиночку за адресою: Sterngasse, 6, або Зоряна, 6 (нині – вулиця Хотинських Комсомольців, 6). На ньому є меморіальна дошка із зображенням обох письменниць.

На прохання Павлика, який планував видати листи М. Драгоманова, вона відвідала професора Степана Смаль-Стоцького, який жив на вулиці Ландгаузгассе, 2 (нині – Шептицького, 31), і чернівецьких етнографів М. Бучинського та І. Купчанка. Навідувалася на Турецьку, 4, – до шкільного інспектора Омеляна Поповича у справі особистої бібліотеки Юрія Федьковича та його освітньої діяльності. А ще вони ходили з панною Ольгою на Гарбуз-гору – місцевість за Резиденцією митрополитів (нині – парк імені Юрія Федьковича), з якої добре видно околиці міста і Прут.

У Чернівцях Лесю Українку пам’ятають. До ювілейних дат відбуваються літературні вечори в бібліотеках, університеті, музеях Юрія Федьковича та Ольги Кобилянської. Тож і ми запрошуємо всіх небайдужих відвідати виставку і так долучитися до данини пам’яті великій Лесі.

(Під час підготовки матеріалу використано дослідження В. Вознюка, В. Лесина, Ф. Погребенника та інших. Висловлюємо вдячність працівникам Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської за надану допомогу).