Минає дев’ять днів, як відійшов у вічність один із визначних майстрів народного румунського танцю на Буковині Георгій Нагірний із Глибокої. Його аматорський танцювальний колектив "Ізвораш" знають і шанують не лише в Україні, а й у Європі. Та найбільше досягнення митця – це тисячі учнів, які продовжуватимуть його справу.
"Справжні хореографи – люди незадоволені, іноді занадно емоційні"
– З Георгієм Івановичем ми разом навчалися на хореографічному відділі Чернівецького культурно-освітнього училища в Георгія Айзенберга, – згадує Зірка Кудрик, завідувач кабінету методики розвитку традиційних жанрів навчально-методичного центру культури Буковини. – Ніхто тоді не сказав би, що Нагірний стане визначним майстром сцени. Його талант розкрився набагато пізніше. Саме його аматорський ансамбль танцю "Ізвораш" став перлиною хореографічного мистецтва краю. Це унікальний колектив, кожен танець якого – це лірика й гумор, грація й темперамент, вікові традиції і сучасність. Так народилися танці "Буковинський святковий", "Голубка", "В’язанка", "Жок де ла сат", "Тропоціки", "Легенати", "Русяски", обрядові танці "Молдовський весільний", "Лісоруби" – понад 50 хореографічних постановок. Ансамбль здобув десятки перемог на обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях, конкурсах. У 2002 році Міністерством культури та Національною хореографічною спілкою України був започаткований Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної хореографії ім.. П. Вірського. "Ізвораш" був учасником усіх цих фестивалів і отримував найвищі оцінки суддівської ради. А у 2003 році ансамбль став переможцем серед 20 колективів України у номінації "Хореографічні колективи нацменшин".
Нині "Ізвораш" – це майже 200 танцюристів, 50 з яких віком від 15 до 25 років – основний склад, а решта – дитяча школа народного танцю.
Як правило, справжні хореографи – люди незадоволені, іноді занадто емоційні. Таким був і Георгій Іванович, але його любили. "Знаєш, до мене приводять дітей ледь не із кожного села, і батьки хочуть, щоб вони вже на другий-третій місяць виступали на сцені, а так не буває. Потрібен щонайменше рік підготовчої роботи,– каже. – Але я всео дно виводжу їх на сцену". І справді, батьки бачили, що за такий невеликий період їхні діти вже мають відповідну осанку і відчувають ритмику танцю.
Продовжувачі його справи – дружина Орися Петрівна та син Роман. Нагірний завжди був щасливий виступити зі своїм неперевершеним колективом в будь-якому буковинському селі. Як пафосно це не звучало б, але він горів своєю роботою, на якій і згорів.
– На Святого Миколая у нашому районному Будинку культури відбулося свято для дітей за участю різних творчих колективів, – розповідає Роман Нагірний. – Будучи важко хворим, батько теж прийшов на цей захід. Присутні, коли його побачили, всі піднялися й довго йому аплодували. Вдома я запитав тата, чи сподобався йому концерт. Батько відповів коротко: "Нормально". І це була найвища оцінка, бо він рідко коли був задоволений виступами свого колективу.
Народному ансамблю аплодували півтори години
Про історію народного аматорського ансамблю танцю "Ізвораш" свого часу написала учениця Глибоцької школи Христина Крючко. Ось витяг із цього дослідження: "У польському місті Ястровії в 1996 році відбувався VII Міжнародний фестиваль "Буковинські зустрічі". Перед 10-тисячною аудиторією замість 30 хвилин "Ізвораш" виступав півтора години. А танець "Тропоціка" виконували п’ять разів на біс. Заключний гала-концерт знову викликав вигуки "біс", "браво" нашим танцюристам. Укладачі програми свята передбачливо поставили виступ глибоцького "Ізворашу" насамкінець концерту, відвівши йому не 25 традиційних хвилин, а майже дві години. Після представлення всієї програми "ізворашівці" знову і знову виходили на біс. Їх відпустили зі сцени тільки на світанку. Уже зоріло, коли добряче втомлена ястровська публіка перестала скандувати "Єще! Єще!" і дала танцюристам спочинок". І далі: "Один з етапів фестивалю відбувся у місті Боньгад, що в Угорщині, 1-2 серпня 2009 року. Буковину представляв "Ізвораш". "Хто бодай хоч раз бачив виступ "Ізворашу", той назавжди закарбував у пам’яті неймовірну красу: поєднання філігранної витонченості кожного руху з внутрішньою радістю, якимось надзвичайним потоком енергії, сили, молодості, які випромінюють очі танцюристів. Вони то величаво пливуть по сцені, то зриваються буйним вихором".
– "Ізвораш" – один із провідних аматорських колективів буковинського хореографічного мистецтва, – вважає Микола Шкрібляк, заслужений діяч мистецтв України. – На його рахунку десятки постановок на зібраному матеріалі румунського хореографічного фольклору. Воно й не дивно, адже Георгій Нагірний був професійним хореографом і постановником. Скажімо, дивлячись на виступи "Ізворашу", ніхто не міг повірити, що це не професійний, а аматорський колектив. Він показував масові танці, а це непросто: на сцені танцювало по 18 пар артистів. Георгій Іванович скрупульозно ставився до кожної деталі, наприклад, до одягу. Де брав костюми, знав лише він, але його костюмерна вражала розмаїттям. "Ізвораш" був постійним учасником Всеукраїнського фестивалю хореографічного мистецтва імені Павла Вірського. Там на сцену менше 12 пар танцюристів не виходило. У Нагірного люди танцювали по 20 років на голому ентузіазмі. А ще він дуже любив дітей, однаково вимогливо ставився до виступів на будь-якого рівня фестивалях чи конкурсах. Якось я виступив із пропозицією організувати у Чернівцях міжнародний фестиваль "Буковинське коло", де були б задіяні всі напрямки хореографічного мистецтва. І першим мене підтримав саме Георгій Іванович. Без перебільшення Нагірний був справжнім носієм народної румунської культури. Він був фанатично відданий тій справі, якою займався все життя. Добре, якщо його учні продовжать надбання свого наставника і вчителя.
Василь Гринюк
Довідка
Георгій Нагірний народився 12 листопада 1950 року в селі Строїнці. Новоселицького району.
Закінчив Чернівецьке культурно-освітнє училище і Київський національний університет культури і мистецтв.
Заслужений працівник культури України.
Працював у Глибокійі директором районного Будинку творчості та дозвілля.
Відмінник освіти України.
Незмінний керівник народного аматорського танцювального колективу "Ізвораш".
