Із потеплінням у місті побільшало жебраків. Їх можна побачити на вулицях, ринках, вокзалах, в автобусах та потягах, біля церков і магазинів. Просять старенькі бабусі, молоді жінки, чоловіки в інвалідних візках.
"Пані, дайте кілька гривень на операцію дитині", – кричить на вулиці Головній, неподалік зупинки, ще зовсім молода жінка, тримаючи в руках пожовклий аркуш паперу із затертим фото. "Яка хвороба у вашої дитини? Дайте подивитися", – хочу взяти папір із її рук. Але жінка швидко ховає його в сумку, щось сердито бурчить і швидко йде.
А біля одного із супермаркетів часто доводиться бачити на інвалідному візку ще досить молодого чоловіка, який просить гроші на своє лікування. Якось зустріла його на вулиці – ходячим і здоровим.
"Бабуся випрошує більше, ніж я заробляю"
– До нас майже щодня приходить бабуся, яка просить милостиню неподалік, міняє копійки та дрібні гривні на крупніші, – розповіла продавець одного з магазинів у центрі. – Заробляє за день 50, а то й більше гривень. Я порахувала, що це більше, ніж моя місячна зарплата. Раніше я давала жебракам гроші. А нині навіть не знаю, що робити. Почала сумніватися, чи справді вони такі бідні й просять на хліб.
– Професійне жебрацтво – справа досить прибуткова. Жебрак – це той самий підприємець, тільки не платить податків, – переконаний чернівчанин Ігор Кушнір. – Я знайомий із деякими жебраками. У багатьох із них є сім’ї, квартири, а то й будинки. Мало тих, хто справді просить гроші на шматок хліба. Професійний жебрак може заробити за день 200 і більше гривень. За місяць – до шести тисяч. Мало хто отримує таку зарплату. Я умовно поділив усіх міських жебраків на групи. Найбільше грошей заробляють жінки з маленькими дітьми на руках, які чомусь постійно сплять. Виявляється, їх напоюють снодійним чи алкоголем. Непогано заробляють і так звані "ветерани" та "учасники бойових дій". Їх можна часто побачити на Калинці. Вони одягають військову форму, демонструють каліцтва, нібито отримані на війні. "Біженці" ходять квартирами, скаржаться на затоплення й втрату житла. "Мандрівники" здебільшого просять у потягах і автобусах. Слізно розповідають, що в них вкрали всі документи та гроші, їм немає за що дістатися додому. "Церквушники" вдають побожних і стоять біля храмів.
За втягнення дітей у жебрацтво є стаття
У дитячому притулку зустріла підлітка, який часто тікає з дому. Він зізнався, що просив на вулиці гроші, щоб купити собі піцу, цигарки, а інколи навіть горілку. "До нас часто приводять дітей, яких міліція затримує на вулицях та вокзалах, – розповіла директор дитячого притулку Жанна ЯНЧУК. – Минулими роками до нас інколи потрапляли малолітні, яких використовували для жебрацтва батьки або родичі. Скажімо, торік забрали дитину в жінки із Закарпаття, яка жебракувала. Цього року таких не було".
– Наше законодавство не забороняє дорослим особам жебракувати й просити милостиню. Тому не можна за це притягнути їх до відповідальності. Зате передбачено кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у жебракування. Це карають позбавленням волі від трьох до десяти років. Окрема стаття Кримінального кодексу стосується використання дорослими немовлят для жебракування, – каже начальник відділення кримінальної міліції у справах дітей УМВС в області Микола БАСАРАБ. – Хоча з кожним роком зменшується кількість дітей-жебраків. Якщо 2005 року порушили дев’ять кримінальних справ, пов’язаних із втягненням неповнолітніх у жебрацтво, то 2011 – шість. Цього року порушили лише одну кримінальну справу стосовно дорослої особи, яка змушувала просити милостиню неповнолітню дівчину. Щоправда, довести провину злочинців і притягнути їх до кримінальної відповідальності досить складно. Зазвичай діти не хочуть свідчити проти батьків або родичів. А немовлята взагалі не можуть нічого сказати. Від початку цього року ми затримали на вулицях та вокзалах 67 бездоглядних дітей, які теж могли жебракувати. 19 із них доставили до притулку, інших повернули в сім’ї.
Надія БУДНА
Думка священика
Отець Володимир Плішка,
настоятель храму Пресвятої Трійці:
– У Євангелії написано, що треба допомагати бідним. Ісус казав: "Хто просить – дай". Давати чи ні жебракам і калікам милостиню, кожна людина має вирішувати самостійно. Треба прислухатися до свого серця. Якщо не хочете чи не можете подати, це не є гріхом. Якщо даєте – не шкодуйте. Можливо, ця людина купить за ваші гроші не хліб, а пляшку горілки чи використає їх з іншою метою. Але це її несвідоме ставлення до духовного життя. Тому не судіть її, а краще помоліться за неї.
увага!
Якщо ви побачили
дитину, яка жебракує, повідомте:
кримінальну міліцію в справах дітей УМВС в області – 52-72-37;
службу у справах дітей ОДА – 52-24-08;
громадську організацію "Сучасник" – 58-55-96.
