Кореспондент "МБ" порахувала: лише на одному українському телеканалі приймають анкети для участі у 17 (!) реаліті-шоу. У "телевізорі" вже побували чимало чернівчан. Одна з них – 23-річна красуня Надія Воронцова, яка взяла участь у реаліті-шоу "Холостяк". Погано це чи добре, що шукаємо коханих (вчимося виховувати дітей і тещ та виходимо заміж за фермерів тощо) не у реальному житті, а у телевізорі?
"Після шоу була депресія"
Надія Воронцова, яка закінчила КНУ за спеціальністю "журналістика", каже, що заповнювала анкету для кастингу для розваги. Бо любить усе нове, любить експериментувати.
Для тих, хто не дивився: за умовами шоу, головний герой Максим Чмерковський зустрічався з 25 дівчатами, які повинні були сподобатися йому. У фіналі залишилося троє дівчат, після знайомства яких із батьками холостяка він повинен був зробити свій вибір – запропонувати руку і серце. Незважаючи на те, що Надя мала найбільше шансів, що Максим усіляко демонстрував, троянду в Парижі він вручив не їй…
– Про участь у шоу не шкодую, бо вважаю, що краще шкодувати про те, чого не було, ніж про те, що було. Хоча, коли проект закінчився, у мене була депресія. Адже "Холостяк" – одне з небагатьох реаліті-шоу, де учасники ним жили. Насамперед ефект замкненого простору: нікуди не виходили без супроводу, не мали телефонів, Інтернету, телевізорів. З нами працювали психологи. Навколо створювали інформаційний вакуум. Розмови у будинку – лише про те, що Максим – найкращий. Учасниці, які залишилися наприкінці, мали відчуття, що він такий і є. Для дівчат, які вибували наприкінці шоу, то було сильним ударом.
Чи не почувалися піддослідними кроликами? Надія каже, що трохи такими почувалися всі учасники. І Максим також.
– Але водночас ми відчували, що відбувається те, чого у нас у житті ніколи не було і, напевно, не буде. Погоджуюся з Ніцше, що усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Вважаю, що шоу загартувало нас.
Найсерйознішою подією було, коли не отримала троянду, будучи впевненою, що отримаю. Цю впевненість я не вигадала, її давав мені Максим.
За кадром залишилася моя розмова з ним, коли сказав, що забере до Нью-Йорка, я буду переможницею. Адже якби я не мала цієї впевненості, моя реакція була б іншою. Не знаю, сказав він це від себе чи тому, що йому так сказали...
"Я зараз одна"
– Відправляла анкету для розваги, – розповідає Надія. – Але я розумію дівчат, які шукають принців на телебаченні. Більшість чоловіків розучилася залицятися, найбільша романтика – запрошення в кіно чи в ресторан. Можливо, через те, що менше читають, стали лінивими. Не вміють робити компліменти, сюрпризи. У реальному житті нонсенс, коли чоловік просто прийде до дівчини додому з квітами без попередньої домовленості. А серенада під вікном навіть не обговорюється... Можливо, вони стали такими і через те, що жінки того не вимагають. Для сучасних дівчат чомусь дуже романтично піти у нічний клуб, вжити спиртне чи легкий наркотик та "ковбаситися" до ранку. Людям не вистачає романтики. І дуже мало принців, про яких ми мріяли з дитинства! Тому шукають їх у телевізорі…
Я зараз одна. У моєму житті немає того чоловіка, якого я готова полюбити, і його не буде, доки той принц не з’явиться.
На зауваження, що такого можна прочекати усе життя, Надя каже, що інакше не може: "Гидко бути з тим, кого не кохаєш. Я чекатиму…"
Повальне захоплення спогляданням реаліті-шоу дівчина вважає шкідливим.
– Хоча "Холостяк" корисно було би подивитися. Чоловікам – щоби повчитися гарно залицятися, жінкам – що не слід погоджуватися на "лише би що". Можливо, якщо ми будемо себе поважати, чоловіки нас поважатимуть більше.
Рідко дивлюся телевізор, адже він нічого мудрого не дає. Вважаю, що дивляться його постійно ті, у кого нецікаве життя. Вони хочуть трохи пожити життям інших людей… Факт шаленого підйому телебачення свідчить про те, що у людей нецікаве життя. У них немає грошей, щоби змінити щось, та навіть бажання прочитати книгу чи зайнятися творчістю…
Реаліті-шоу не варто дивитися
Оксана Пендерецька, психолог
– Реаліті-шоу – це така собі ментальна "жуйка", і мені складно вигадати ситуацію, в якій від них була б якась користь. З іншого боку, говорити, що це розвага чи маніпуляція, також не доводиться. Адже якщо думати про реаліті-шоу як про розвагу, це радше ерзац-задоволення за наявності справжнього. Коли людина, наприклад, свідомо відмовляється від натуральної кави на користь кави з жолудів. "Маніпуляція" – занадто голосно сказано, бо це радше інструмент для отуплення населення. Відволікаючий момент присутній: люди, замість того, щоб обговорювати реальні важливі події в житті власному і житті країни, починають обговорювати, хто за кого вийшов заміж у "Холостяку". А через підміну реального та віртуального створюється небезпечна ілюзія, що ти живеш цікавим життям і при цьому зберігаєш лінивий комфорт, сидячи вдома на канапі. Ніби не маєш докладати жодних зусиль. А насправді за мінімальних зусиль можна власне життя зробити цікавим і насиченим. Реаліті-шоу знищують це бажання.
Не можна скидати з рахунків потаємну пристрасть людей до вуайєризму (підглядання за чужим життям). Нічого ненормального у цьому немає, але для того, щоб задовольнити цікавість, можна глянути на це один раз.
Я вже роки живу без телевізора і вважаю, що реаліті-шоу не варто дивитися. Життя настільки коротке і в ньому так багато цікавого (музика, кіно, зустрічі з реальними людьми), що витрачати його на це не варто.
Телевізор краде час у справжнього життя
Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук:
– Реаліті-шоу побудовані на хорошому знанні людської психіки і мають високі рейтинги. З одного боку, це бізнес-проект. Але з іншого – політичний проект, який спрямовує вихід суспільної енергії замість реальних справ на телевізор. Люди не реалізують потенціал, а також не мають претензій та протестів до влади. За великим рахунком це засіб позбавлення вольових рішень суспільства, окремих громадян. Мета – відсторонити від реальних речей.
Не дивлюся телевізор вже півроку і чудово почуваюся. Гарне кіно можна подивитися в Інтернеті без переривання на рекламу. У Києві тенденція відмови від телевізора на користь Інтернету вже існує.
Людям слід вчитися виробляти смак і у себе, і у дітей. Не залишайте дітей біля цієї кнопки! Адже чим більше ви сидите біля телевізора, тим менше у вас залишається часу на справжнє життя.
