Цікаві факти з історії Чернівців

Виповнюється 616 років від першої писемної згадки про наше місто

Чернівці - центр найменшої в Україні області, яка складається з двох історичних регіонів - Північної Буковини та Бессарабії.

*Перша достовірна писемна згадка про Чернівці датована XV століттям.

У грамоті молдовського господаря Олександра І, виданій львівським купцям 8 жовтня 1408 року, Чернівці згадуються як важливий митний пункт Молдови на кордоні з Польщею. У грамоті назва "Чернівці" згадується шість разів. Грамота з першою згадкою про Чернівці зберігається у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Є ще ранішні згадки XIV століття. Зберігся список старост Чернівців, де зазначено, що капітан Гіуля був старостою міста з 1387 року.





*Чернівці спершу розміщувалися на протилежному – лівому березі річки Прут. У розповіді, датованій ХVІІІ століттям, йдеться: "Давно князі, які мечем боронили цей край, заклали місто. Воно стояло не на теперішній землі, а на тому березі Пруту, де нині так звана Денисівка", тобто сучасні Ленківці.



На картах першої половини ХVІІІ століття Чернівці позначені на лівому березі річки. Це підтверджує також Ленківське городище – давньоруське поселення з оборонними спорудами, що було знищене монголо-татарською навалою в ХIІІ столітті. Мешканці перебралися на правий берег річки і заснували там нинішні Чернівці, які розвивалися під захистом Цецинської фортеці.

* Назва Чернівці, ймовірно, пов’язана з назвою стародавнього міста Черн. Воно згадується в "Списку руських городов дальних и ближних". Літописець робить перелік міст "на сей стране Дуная" і згадує Черн. Можливо, місто, укріплення якого були збудовані з дубового дерева та землі, на вигляд було чорним. Через це його могли називати Черн, Черноград, Чорне місто. Інші міста укріплювали здебільшого каменем, тому їх укріплення мали сіруватий відтінок. Мешканці могли назвати нове поселення "Чернівці" на означення людей, які походять із Черна.
Згідно ще з однією версією, назва Чернівці може походити від прізвища Чорний. Відома в ХІV-ХV століттях боярська родина Негру мала землеволодіння на нинішній Буковині. Один із них, Дума Негру, згаданий у 1462 році, як Дума Чорний, тобто в українському перекладі з румунської.

Існує ще третя версія за народною легендою, що нібито назва Чернівці походить від словосполучення "чорні вівці". Колись на території міста випасали багато чорних вівців – звідси, мовляв, і назва.



* У середині XIV століття Чернівці потрапляють під владу Угорщини, потім – Молдавського князівства, а далі – Туреччини. Завдяки вигідному розташуванню і проходженню через нього важливих торгових шляхів місто стало великим торговельним пунктом. Особливо бурхливо воно почало розвиватися після приходу австрійців у 1775 році.

*Після приєднання Буковини до Австрії Чернівці отримали герб європейського зразка, який почали використовувати з 1784 року. На ньому була зображена відкрита міська брама із сімома зубцями, а над ними – у два ряди вісім каменів (цеглин). У центрі брами вміщений австрійський герб – двоголовий орел із щитком на грудях. Під брамою – перехрещені лаврові гілки, перев’язані стрічкою. Відбитки печатки з цим гербом збереглися на декількох документах першої половини 19 століття.

*До 1780 року в Чернівцях не було жодного мурованого будинку, всі споруди були дерев'яні під солом'яними стріхами. Першу кам'яну споруду в місті звели військові – це Генеральський дім на розі нинішніх вулиць Головної та Шкільної.

* У Чернівецького драмтеатру є брат-близнюк у Німеччині, в місті Фюрт. Та завдяки тому, що Театральна площа на кілька метрів вкопана вниз, – наш театр на вигляд кращий та величніший.

*Окрасою і гордістю Чернівців є ансамбль Резиденції митрополитів Буковини й Далмації, внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Під час будівництва у 1864-1882 роках дотримувались цікавих правил: кожну цеглину ретельно вимірювали та перевіряли на звук. Один майстер міг класти вдень не більше сотні цеглин. У величезні чани з розчином додавали курячі яйця. З черепиці створили багатоколірний геометричний орнамент, який нагадує традиційні гуцульські килими, розписи пасхальних писанок, буковинські рушники.

*На вулиці Сагайдачного знаходиться найстаріша в місті дерев’яна Миколаївська церква. Легенди розповідають, що в цьому храмі свого часу відспівували сина Богдана Хмельницького Тимоша, який помер від ран дорогою з Молдови в Україну, і молився Іван Мазепа.

* Візитівкою Чернівців стала пішохідна вулиця Ольги Кобилянської (колишня Панська). Як розповідає легенда, колись її підмітали букетами троянд.

*Дискусії про місце спорудження ратуші велися майже 20 років. Звели її на площі Ринок (нині Центральна). Через нерівність поверхні та ґрунтові води заклали шестиметровий фундамент. На верхівці ратуші встановили металевий шпиль з позолоченою мідною кулею та двоголовим орлом висотою до трьох метрів.

*Художній музей на Центральній площі – одна з найбільш вишуканих пам'яток модерну в Центрально-Східній Європі. Будівля побудована за проєктом віденського архітектора Губерта Гесснера.

*Є в Чернівцях і будинок-корабель. За легендою, його збудували два брати – колишні капітани, які сумували за морем.

*Турецька криниця на площі Пресвятої Марії також має свою легенду про історію кохання турецького паші до вродливої чернівчанки. Юна красуня відмовилася піти в гарем і стрибнула в криницю.

*У 1908 році відзначили 500-річчя Чернівців. Але не 8 жовтня, коли була видана грамота, а 20-21 вересня. На святкування витратили 22 695 крон, що на той час було чималою сумою. Ініціатором відзначення ювілею став відомий чернівецький історик Раймунд Фрідріх Кайндль. Рішення про святкування прийняли на засіданні магістрату ще 21 листопада 1906 року.

Газета "Буковина" за 20 червня 1908 року писала, що громадська рада міста хоче замовити великий прапор із гербом і збирає для цього пожертви. Дозвіл на використання зображення герба та цісарського орла на міському прапорі надало міністерство внутрішніх справ Австро-Угорської імперії.

У газеті "Czernowiter Allgemeine Zeitung" за 10 вересня 1908 року йшлося про те, що підготовка до відзначення ювілею майже завершена. Гарно прикрасили будинки, майоріли крайові хоругви, ввечері засвітилися сотні ліхтариків. На фасаді ратуші виклали з електричних гірлянд зображення герба міста та цісарського орла.

Проте планам гучного святкування завадила негода. Як писала газета "Буковина" від 22 вересня 1908 року: "Та, на жаль, ювилей не міг вдати ся так, як сього всі сподівалися, бо вже рано зачав падати дощ". Через це деякі заходи довелося відмінити. Освятили прапор, бургомістрові вручили почесний ланцюг. Відбувся концерт у приміщенні театру, а ввечері у залі засідань магістрату – святковий банкет. На нього завітали представники влади, гості міста.

*У 2008 році відзначили 600-ліття Чернівців. Відремонтували площі Філармонії та Пресвятої Марії, вулицю Ольги Кобилянської, відреставрували багато старовинних будинків. На Центральній площі відкрили алею гербів міст-побратимів, на Театральній – Алею зірок. Завершилося святкування лазерним шоу та першим в Україні чотирирівневим феєрверком, який сягав до 150 метрів висоти.

Підготувала Надія БУДНА
Фотографії з приватної колекції Едварда Туркевича
Грамота з першою згадкою про Чернівці зберігається у Чернівецькому краєзнавчому музеї.
Як святкували 500-ліття Чернівців.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram