Шлюб був «лотерейним квитком»

У ХІХ столітті жінку з "добропорядного дому" в Чернівцях готували до заміжжя

Ще з дитинства її супроводжували різні заборони та обмеження, батьки стежили за її знайомствами й розвагами, дотриманням манер.
За правовими законами Австро-Угорської імперії, одруження визначало становище жінки за статусом та суспільною належністю її чоловіка. Тому в газетній світській хроніці жінок часто зазначали за титулом та посадою чоловіка. Наприклад, дружина професора Чернівецького університету, урядового радника Фрідріха Кляйнвехтера, дружина банкіра Луттінгера, дружина полковника Кірша, дружина адвоката, депутата міської ради д-ра Маєра Ебнера. Як висловилася педагогиня Євгенія Шварцвальд, шлюб був "єдиним лотерейним квитком", зокрема і для входження у світське товариство.



Значення мав посаг нареченої

В автобіографії "Про саму себе" письменниця Ольга Кобилянська писала, що вона та її рідні сестри мали опанувати: "Господарське знання, знання красного шиття, гафтів, краснопись… знання святого письма, читання взагалі, знання французької мови (хоча б лише поверхове), гра на гітарі, на фортепіано, танці – от і все, що давалось дівчині – як духовне віно". Дівчина мала також навчитися їзди верхи на коні.

Важливе значення для укладання шлюбу мав посаг нареченої, що примножувало статки. Скажімо, придане нареченої Николая Василька Ольги Гергелі у 1890 році становило 140 тисяч крон. Жінка з бюргерської родини мусила дотримуватися ролі матері та вести домашнє господарство. Вона також організовувала культурні вечори, літературні чаювання.



Чоловік зобов’язувався матеріально утримувати дружину, навіть після розлучення. Траплялося, що жінки видавали себе за чоловіків, щоби влаштуватися на роботу та самим себе утримувати. У Чернівцях зафіксували випадок, коли жінка видавала себе за чоловіка на імя Михайло Семенюк. Завдяки цьому вона змогла працювати офіціантом-касиром у ресторані Вроблевського на вулиці Руській.

Як стверджував журналіст Моріс Штекель, у Чернівцях мало батьків дбали про те, щоби надати донькам кращу освіту. Здебільшого обмежувалися навчанням у "вищій школі для доньок". У місті функціонували і приватні інститути для дівчат. Одним із них завідувала Гертруда Бергер, яка проводила заняття у своєму помешканні на вулиці Стефанії. На початку ХХ століття працювала приватна елітна школа з викладанням французької мови та ручних робіт. Учениці виступали на світських вечорах, де виконували музичні твори, ставили французькі п’єси.



Розпочинала перший танець на балах

Добре опанування салонних мистецтв забезпечило успіх у світських колах для Гільди Павлічек – дочки шкільного інспектора та письменниці. Їй надавали честь розпочинати перший танець на публічних балах. Вона також брала участь у благодійних заходах, які влаштовували дружини крайових президентів.



А в червні 1908 року Гільда в складі делегації презентувала Буковину на святковій ході у Відні з нагоди дня народження цісаря. Вона представляла провідну фігуру церемонії – "Юні Чернівці", у легкій білій сукні без рукавів, із зображенням герба міста на грудях та короною на голові. Її фото навіть опублікували в газеті "Sport und Salon", що описувала світське життя в Гамбурзькій імперії.

Гільда вийшла заміж за оберлейтенанта Генерального штабу. Вінчання відбулося в римо-католицькому костелі в Чернівцях за участі вишуканої публіки. Про церемонію одруження "світської панни" повідомляли місцеві газети. Під час входу пари до костелу четверо музикантів грали на фанфарах "Весільну пісню" з опери "Лоенгрін" Вагнера. На жаль, у 1918 році Гільда померла від грипу "іспанка".



У першій половині ХІХ століття світськими мовами у Чернівцях вважалися французька, німецька та польська. Бургомістр Антон Кохановський виступав у парламенті як польською, так і німецькою мовами, хоча вдома в родині всі спілкувалися польською. Барон Георг Василько, перебуваючи на посаді маршалка крайового сейму, вступні промови виголошував німецькою, румунською та українською. Французькою спілкувалися родини Флондорів та Мустяців.

Цікаві факти
Авантюрист зі світського товариства

*Для міського світського товариства заняття фізичною працею вважалося "грубим" та асоціювалося з прислугою. Манери за столом під час бесіди, форми вітання, одягу, навіть стиль листа характеризували заможного бюргера та відрізняли його від робітника. До обов’язкових світських вимог належало вміння стримувати свої емоції і тримати поставу. Вважалося, що людина з прямою спиною має всередині "моральний стрижень". За цією рисою розпізнавали людину благородного походження. Від світської особи вимагали також вміти елегантно носити костюм, тримати правильно тростину, капелюха, чашку.

*Траплялося, що символічною системою світського товариства зловживали авантюристи. У 1901 році чернівецький детектив Безнер затримав представника фірми "Піттель та Браузеветтер" Густава Ракочека, коли той прогулювався з дамою на височині Пардіні. Фінансиста звинуватили у присвоєнні 13 тисяч крон своєї фірми. Його затримання неабияк здивувало чернівчан, адже він входив у світське товариство. Як писала газета "Bukowinaer Post", Ракочек вів бурхливе життя, а його елегантність, вишукані манери та поведінка імпонували "кращому товариству", що дало йому змогу називати своїми друзями урядових радників, повітових начальників та офіцерів. Як зясувалося, він представлявся інженером, не маючи належного свідоцтва.

*Ознакою "доброго тону" було дотримання соціальної ієрархії у спілкуванні. Тому представляти починали з особи, яка займала найвищий чин. Під час візиту Андрея Шептицького до Українського Народного Дому в Чернівцях, де збиралася руська інтелігенція, отець Келестин Костецький представив спочатку його всім присутнім за іменем та чином, а потім уже кожного присутнього, теж за іменем та чином. Називали титул чи посаду, до осіб із баронським титулом зверталися "Ваше Високородносте". Порушення цих норм чи відхилення від них могло призвести до втрати репутації людини або виключення зі світського товариства.

*Чернівецькі аристократи боронили свою честь на дуелях. Офіцер, який не приймав виклик на дуель, позбавлявся офіцерського звання і не міг більше зявлятися в "хорошому товаристві". Серед можливий приводів для виклику на дуель були особиста образа, недотримання слова, неповернений грошовий борг або дама серця. У 1888 році кореспондент "Czernowitzer Presse" пояснював мотив дуелі в Чернівцях між ревідентом Вегловським та місцевим офіцером відомим французьким висловом "Шукайте жінку".

Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Катерини Валявської "У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848-1918".

Фото з книги та колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram